Євген Карась, координатор руху С14: "Час для українців та поляків забути помилки минулого. Пора йти до розбудови спільного майбутнього"
Тези виступу під час круглого столу “Чому Польща перетворюється з адвоката України на прокурора?”, який відбувся 14 липня в Києві. Організатори: Інформаційний центр «Міжмор’я», «Фонд підтримки демократичних ініціатив» за підтримки «Єдиного союзу патріотів України».
Взаємовідносини польського та українського народів очевидно мають складний характер: є історичні психологічні травми в обох націй. Є сильне культурне напруження через наплив українських заробітчан з переважно невисоким рівнем освіченості. Є фактор активної провокаційної діяльності російських спецслужб. Тим не менше, ці протиріччя вбачаються дріб’язковими на фоні об’єднавчих пунктів.
Сучасні Україна та Польща покликані мати амбіції на новий потужний центр впливу в Європі. Виклик російської імперської навали зі Сходу з усією очевидністю єднає наші сусідні народи. Для пошуку реальних чинників загострення конфронтації доречно розглянути потужну роботу російської сторони.
Російська розвідка використовує досить примітивну, але робочу схему. Спочатку низка проплачених громадських діячів роблять провокативну скандальну дію. Як в Україні, так і в Польщі подібні акції проводяться за невисоку плату, часто взагалі абсолютно далекими від політики найманцями. Далі включаються російські професіонали з розкрутки та спаму в соціальних мережах та інтернет-медіа. Часто штучна провокація розкручується до небувалих масштабів і потрапляє до кінцевого адресата – звичайного громадянина. Той, в свою чергу, сприймає провокацію за чисту монету і починає суттєво нервувати. На фоні цього виникає незворотньо заключний ефект – побутова ненависть.
Вважаю за доречне розглядати схему роботи саму в такому порядку. Лише поява побутової ненависті унаслідок масивного шторму фейків та провокацій в суспільній свідомості починає породжувати історії реальної ненависті та реальних конфліктів. Це стає рушієм для реальних політичних сил. Починаються непідробні реакції чи випади щодо нагнітання ситуації.
Вважаю за доречне розглядати схему роботи саму в такому порядку. Лише поява побутової ненависті унаслідок масивного шторму фейків та провокацій в суспільній свідомості починає породжувати історії реальної ненависті та реальних конфліктів. Це стає рушієм для реальних політичних сил. Починаються непідробні реакції чи випади щодо нагнітання ситуації.
Варто зазначити, що силові структури з обох сторін діють достатньо виважено та ефективно. Польща запроторила за грати лідера “Зміни”, ультраправо-ультралівої одіозної структури. Туди роками росіяни вкладали кошти та ресурси. Нещодавно в Польщі отримала реальні строки ув’язнення група польських радикалів, що намагалися зупинити та словесно ображали учасників української ходи. Українські спецслужби в липні чудом спромоглися відвернути проплачену спробу імітації нападу на польське посольство (Попри те, що росіянам удалося провести обстріл з гранатомета консульства Польщі в Луцьку)
Але все ж українській стороні вдалося пізніше задокументовати та викрити схему організації псевдо-“польського” блокування дороги в Україні. Організатором виявився київський сепаратист, що втік на окуповані Росією території. Попри радикальні випади в українську сторону з боку окремих представників польського уряду та політичної еліти, в цілому спостерігається небажання польської поточної влади розбурхувати ненависть. Поки що. Українська сторона безумовно не зацікавлена в іграх з розпалювання ворожнечі на західних кордонах, тому словесно наша сторона прагне порозуміння.
Але все ж українській стороні вдалося пізніше задокументовати та викрити схему організації псевдо-“польського” блокування дороги в Україні. Організатором виявився київський сепаратист, що втік на окуповані Росією території. Попри радикальні випади в українську сторону з боку окремих представників польського уряду та політичної еліти, в цілому спостерігається небажання польської поточної влади розбурхувати ненависть. Поки що. Українська сторона безумовно не зацікавлена в іграх з розпалювання ворожнечі на західних кордонах, тому словесно наша сторона прагне порозуміння.
В той же час варто розуміти, що польська сторона, так чи інакше, поволі йде до порядку денного шовіністів, яких обширно підігріває скандалами російська розвідка. Польська влада, рано чи пізно, може хитнутися у бік неконструктивних недружних дій. Для нейтралізації подібної загрози недостатньо профілактичної роботи силових структур, потрібен глибокий політичний та культурний діалог між двома сторонами.
Мало хто з польських радикалів уявляє, що значить справжня війна. Ніхто з них не уявляє сучасного масштабу загрози Росії для країн Європи. Сліпоту польських шовіністів не спалило навіть вогнище на місці убивства російськими спецслужбами президента Леха Качинського під Смоленськом. Сучасна історія має безпрецендентний приклад убивства росіянами десятків представників політичної еліти іншої країни. Тим не менше, назрівають навчання “Запад-2017”, коли Росія введе більше десятка тисяч військ на територію Білорусі. І усі підозрюють, що ці війська там і залишаться.
І тоді загроза Росії виринає під новим кутом для Польщі. Дуже близько.
Зараз мало хто згадує, що російська розвідка активно поводить себе в країнах Прибалтики і там маємо гру під іншими барвами. Там польські “ватніки” на російські гроші грають роль сепаратистів у Литві. Спільно з росіянами проводять виборчі кампанії. Поляки сильно помиляються, якщо думають, що Росія омине шанс шантажувати своїм контингентом в Білорусі для провокування “миротворчих” операцій щодо “захисту” справжніх чи видуманих “меншин” в Польщі чи Литві. Кремлівська орда все ближче до Польщі. І це час для українців та поляків забути помилки минулого. Пора йти до розбудови спільного майбутнього.
Воно спільне, якщо не хочемо повторити гіркий досвід окуповації совєтами.
І тоді загроза Росії виринає під новим кутом для Польщі. Дуже близько.
Зараз мало хто згадує, що російська розвідка активно поводить себе в країнах Прибалтики і там маємо гру під іншими барвами. Там польські “ватніки” на російські гроші грають роль сепаратистів у Литві. Спільно з росіянами проводять виборчі кампанії. Поляки сильно помиляються, якщо думають, що Росія омине шанс шантажувати своїм контингентом в Білорусі для провокування “миротворчих” операцій щодо “захисту” справжніх чи видуманих “меншин” в Польщі чи Литві. Кремлівська орда все ближче до Польщі. І це час для українців та поляків забути помилки минулого. Пора йти до розбудови спільного майбутнього.
Воно спільне, якщо не хочемо повторити гіркий досвід окуповації совєтами.
