Що таке Міжмор’я?
Російська агресія проти України та слабкість міжнародних інституцій, зокрема ЄС, актуалізували питання створення у Центрально-Східній Європі нового військово-політичного альянсу, який би складався з країн, які чітко усвідомлюють російську загрозу і готові спільними зусиллями протистояти російській експансії.
Що таке Міжмор’я і для чого це потрібно?
Якщо коротко то Міжмор’я це союз між країнами, котрі знаходяться між Балтійським та Чорним морями. Концепцію такого альянсу часто ще називають Балто-Чорноморським союзом.
Згідно задуму, на першому етапі інтеграції Балто-Чорноморський союз може об’єднати Україну, Польщу, Литву, Латвію і Естонію, які можуть бути зв’язаними оборонною угодою з Британією або США.
На другому можливе розширення альянсу із залученням таких країн, як Молдова, Грузія, Азербайджан і Туреччина. Окрім згаданих держав, до нього в перспективі могли б вступити Румунія, Болгарія, Білорусь (після ліквідації режиму Лукашенка), а також Швеція та Фінляндія, яка взимку 1939-1940 рр. безрезультатно чекала допомоги від західних союзників.
Девіз ідеї Міжмор’я: «Гуртом Росію легше бити».
Москва століттями поодинці перемагала сусідні європейські країни.
А що буде з російським ведмедем, якщо всі проти нього об’єднаються та виступлять разом?
Сутність ідеї Міжмор’я яскраво ілюструється на картинці, де малі рибки об’єднуються разом та проганяють велику рибу, яка хотіла їх з’їсти. Десяток малих країн здатен зупинити агресію великої держави-хижака.
Коли виникла ідея Балто-Чорноморського щита Європи?
Ідея Балто-Чорноморського союзу, або Міжмор’я, виникла ще на початку ХХ століття й озвучувалася і національним лідером Польщі Юзефом Пілсудським, і українським істориком Михайлом Грушевським, і ідеологом українського націоналізму Юрієм Липою, і дисидентом В’ячеславом Чорноволом.
Дехто з поляків вбачав у цій ідеї відновлення Речі Посполитої, але на рівноправних засадах, а дехто з українців – надійний щит від російської агресії.
Показово, що й сьогодні низка країн Балто-Чорноморського регіону мають спільні безпекові інтереси та спільних геополітичних ворогів.
Більшість потенційних учасниць Балто-Чорноморської осі вже в тій чи іншій мірі втягнуті в гібридну, інформаційну, історично-ідеологічну, торговельну, холодну або й гарячу війну з російською аґресією. Тому створення спільного оборонного союзу дедалі актуальніше для країн Міжмор’я.
Основні цілі Міжмор’я
Головною Міжмор’я метою є стримування російської експансії шляхом спільної оборони країн, готових допомагати один одному у війнах з Росією, в тому числі й гібридних. Така антиросійська коаліція об’єднала б країни, готові взяти на себе зобов’язання військового та іншого співробітництва в протистоянні імперським амбіціям Москви.
Сфери співробітництва країн-учасниць Міжмор’я могли б включати:
– Багатосторонню координацію економічних та інших санкцій;
– Взаємні поставки летальних оборонних озброєнь;
– Співпрацю в питаннях енергетичної безпеки і транзиту енергоносіїв;
– Взаємну допомогу в бойовій підготовці військ і модернізації озброєнь;
– Спільний обмін стратегічними, контррозвідувальних та іншими даними;
– Спільні військово-промислові підприємства і розробки;
– Спільні міжнародні ініціативи щодо протистояння пропаганді;
– Обмін військовими радниками і іншими експертами;
– Спільні військові підрозділи, які могли б безпосередньо воювати проти російського агресора.
– Спільну оборону політику у випадку агресії проти однієї країни-учасниці Міжмор’я.
Міжмор’я це лише ідея чи має реальні сучасні прототипи?
Міжмор’я вже розвивається і це вже стає проблемою для Москви.
Уже кілька років існують «Люблінський трикутник» (Україна, Польща, Литва), Організація за демократію та економічний розвиток (Грузія, Україна, Азербайджан, Молдова) та Співдружність демократичного вибору (Україна, Молдова, Латвія, Литва, Естонія, Словенія, Македонія, Румунія, Грузія. Предтечею ж «Інтермаріуму» (Балто-Чорноморського союзу) можна вважати ГУАМ, «Східне партнерство», «Чорноморське співробітництво», «Вишеградську четвірку».
Зароджується також багатостороння співпраця між країнами Міжмор’я, в рамках спільної польсько-литовсько-української бригади. У вересні 2014 року було створено спільний військовий підрозділ литовсько-польсько-українську бригаду, в рамках якої, військові трьох країн беруть участь у спільних військових навчаннях.
У країн Міжмор’я завжди було розуміння спільної долі в протистоянні спочатку Російської імперії, потім СРСР, а сьогодні – Російської Федерації. Напад Росії на Україну лише посилив раніше існуюче почуття взаємної солідарності країн Східної Європи.
Британськими та українськими міністрами закордонних справ вже оголошено про створення тристороннього союзу у форматі Британія — Польща — Україна. Про намір створити союз оголосила британська міністерка закордонних справ Елізабет Трасс. А Рада з геополітичної стратегії Великобританії опублікувала карту тристороннього союзу, на якій зображена вісь між Лондоном, Варшавою і Києвом, а Росія і Білорусь позначені як ворожі держави.
На ґрунті цих вже існуючих міждержавних об’єднань може постати якісно новий оборонний альянс, який назавжди загородить російському ведмедю можливість пхати свою закривавлену морду в Європу.
Чому країнам регіону варто разом дружити проти Росії?
- Росія вже погрожує країнам Міжмор’я. Після неприхованої російської агресії проти України та різких висловлювань російських лідерів, про те, що російські танки за кілька днів можуть бути у Варшаві, Ризі і Таллінні, громадянам цих країн варто додатково задуматися про свою безпеку. А російські ядерні погрози Варшаві лише посилюють необхідність такої співпраці.
- Після задекларованих кремлівською пропагандою намірів відновити СРСР та повернути у свою сферу впливу Центральну Європу, ціла низка країн Східної Європи від Фінляндії до Грузії опинилися в однаковому геополітичному становищі. Спільні загрози країн Балтійсько-Чорноморського регіону зумовлюють об’єктиві підстави для формування нового військово-політичного союзу на території Східної Європи.
- Для України, яка вже зазнала прямої російської агресії, єдиними потенційними союзниками, як і потенційними жертвами російського тиску, є наші найближчі сусіди: Польща, Молдова, Грузія, Литва, Латвія та Естонія.
- Більшість потенційних учасниць Балто-Чорноморської осі вже в тій чи іншій мірі втягнуті в гібридну, інформаційну, історично-ідеологічну, торговельну, холодну або й гарячу війну з російською агресією.
А як же Нато?
Коаліція Міжмор’я могла б включати як членів, так і не членів ЄС і НАТО в Східній і Південній Європі, і могла б стати додатковим рівнем захисту для країн учасниць, якщо в рамках Нато система колективної безпеки раптом дасть збій.
Показово, що навіть східноєвропейські країни-учасниці Нато також не мають надійних гарантій від тиску РФ. Зокрема країни Балтії, в яких мешкає значна російська меншина, і які перебувають під загрозою російської експансії, неодноразово ставали об’єктами суперечок очільників Нато, відносно того, чи вступатиме Альянс у війну заради їх захисту.
Багато експертів у 2014 році стверджували, що якби Кремль організував за кримським сценарієм сепаратистський проект, наприклад у латвійській Латгалії, населеній росіянами, в Брюсселі за цим лише б розгублено спостерігали.
Навіть Польща, як член Нато, з огляду на сумний історичний досвід «допомоги» західних союзників у 1939 році, має чи не найвагоміші підстави для формування оборонного союзу з сусідами регіону.
Висловлювалися серйозні сумніви й у готовності Нато надавати військову допомогу Туреччині, яка попри те, що входить до Альянсу, де-факто залишилася в стані геополітичної самотності. Після збиття турецькими військовими російського літака та хвилі терактів в турецьких містах, питання солідаризації з союзниками у протистоянні Москві для Туреччини залишилося під сумнівом.
Деякі представники НАТО натякнули Туреччині, що вона не зможе розраховувати на підтримку з боку Північноатлантичного альянсу, якщо спровокує збройний конфлікт із Росією. Кілька років тому, міністр закордонних справ Люксембургу Жан Ассельборн, зазначивши, що говорить від імені всіх союзників, зауважив: «Нато не має дозволити втягнути себе у збройну ескалацію з Росією через нинішню напруженість у відносинах між РФ і Туреччиною. Зобов’язання захищати кожного члена НАТО поширюються тільки на випадки, якщо одна з держав-членів зазнає безпосереднього нападу».
Тож Нато – це добре, а Балто-Чорноморський союз – ще краще.
Британський інтерес
Однією з найактивніших держав, які взялися всерйоз допомагати Україні у відсічі російській агресії, стала Велика Британія. Лондон став не лише одним з найбільших постачальників зброї в Україну, але й потужним промоутером нового східноєвропейського оборонного блоку, спрямованого проти Кремля.
Нещодавня інформація про пропозицію прем’єр-міністра Великої Британії Бориса Джонсона президенту Володимиру Зеленському створити новий міжнародний альянс, який протистоятиме Росії та стане альтернативою ЄС, стала цікавою альтернативою синиці в руці замість журавля у небі.
За задумом Джонсона, новий союз або європейська співдружність збере країни, об’єднані недовірою до Брюсселя та включатиме окрім України, Британію, Польщу, Естонію, Латвію та Литву, а також, можливо, Туреччину на пізнішому етапі. Де-факто британський прем’єр запропонував формат політичної, економічної та військової співпраці, який географічно нагадує ідею Балто-Чорноморського союзу – співдружність країн між Балтійським та Чорними морями, які разом протистоятимуть російській агресії в Європі.
Вихід зі складу Європейського Союзу змусив Британію шукати нову зовнішньополітичну ідентичність, зокрема концепції “глобальної Британії”, яка братиме більшу участь в світових процесах та у протистоянні диктаторським режимам, таким як Росія та Китай. Британія виступає проти перекроювання європейських кордонів силою і усвідомлює, що у випадку великої війни в Європі її також чекатиме нова хвиля біженців.
Окрім того, Британія має юридичний обов’язок захищати територіальну цілісність України, адже у 1994 році Велика Британія разом зі США підписали в Будапешті меморандум, й обіцяли надати допомогу Україні у випадку агресії.
Крім того, в Лондоні розуміють небезпеки глобальних наслідків, якщо Росія не відчуватиме жодного стримування у своїх імперських амбіціях. Британські та американські експерти стверджують, що за російсько-українським конфліктом уважно слідкує Пекін, який має плани щодо анексії Тайваню. Якщо Москві дозволять захопити Україну, це може стати сигналом для авторитарних сил, що часи, коли західні держави захищали суверенітет інших демократичних країн і втручалися в конфлікти, минули.
Ніщо не зупинить ідею, час якої настав
Те, що вже три десятиліття Росія здійснює агресію проти сусідніх держав, а іншим погрожує окупацією, і Україна, Молдова, Грузія, країни Балтії та Польща досі не створили спільного оборонного союзу стало не лише успіхом диверсійної роботи Москви, але й шкідливою недалекоглядністю українських політиків. Однак після 24 лютого 2022 року далі чекати, поки Москва поодинці буде загарбувати території суверенних країн більше не можна.
Зважаючи на нерішучість і неготовність багатьох держав на Заході відстоювати ідеали свободи та демократії у протистоянні реальній агресії, Україні пора будувати військово-оборонний союз з країнами, для яких захист від російської агресії історично став національною ідеєю.
Автор: Валерій Майданюк
