Чому досі не створено союз Міжмор’я?
Атака російських безпілотників на Польщу – один з останніх сигналів про необхідність спільного об’єднання військових зусиль для відсічі російської агресії поки ще на території України.
Ідея Балто-Чорноморського союзу, або ж «Міжмор’я», вже багато років обговорюється як альтернатива нестабільним гарантіям НАТО та ЄС. Формування потужного військово-політичного блоку від Балтійського до Чорного моря могло б радикально змінити баланс сил у Східній Європі. Проте цей союз досі не створений, а його відсутність виявилася фатальною для регіону.
Втрачений шанс 2022 року
Якби Міжмор’я було реалізоване ще у 2022 році, Кремль навряд чи наважився б розпочати повномасштабне вторгнення в Україну. Відсутність Міжмор’я вже мала катастрофічні наслідки — війна в Україні триває, а східний фланг Європи залишається найбільш вразливим. Росія уважно стежить за нерішучістю регіональних держав, і це лише підживлює її агресивні плани. Якщо не припинити вдавати, нібито війна стосується лише України – країни регіону одержать і війну, і ганьбу.
Потенційна коаліція Польщі, України, країн Балтії та Румунії створила б для Росії загрозу багатофронтового протистояння. Це відразу унеможливило б стратегію «бліцкригу», адже Москва отримала б протистояння не лише з Україною, а з усім регіональним блоком, підтриманим арміями держав, які реально відчувають небезпеку зі Сходу.
Чому досі не створено Міжмор’я?
Головною причиною відсутності Міжмор’я стала політична обережність країн регіону. Польща, попри риторику про підтримку України та антиросійську позицію, не наважилася зробити рішучий крок у бік створення військового блоку. Варшава остерігається, що відкритий союз із Києвом та країнами Балтії може бути сприйнятий Москвою як пряма провокація та привід для ескалації.
Саме тому, розпіарена «Українсько-польсько-литовська бригада» не взяла участі в бойових діях проти росіян. Сміливі в тематиці вимог історичних репарацій до Німеччини та до України стосовно Волині і Степана Андрійовича Бандери, польські політики бояться навіть думки про відправлення польських миротворців до України – щоб не спровокувати війну з Росією. І навіть після атаки російських «шахедів» на Польщу, Варшава боїться надсилати своїх військових на навчання в Україну, щоб навчитися протидіяти дронам. Навчання планується проводити на території Польщі, в небойових умовах, подалі від російських дронів.
Країни Балтії, мають дуже малий потенціал і залишаються в межах політики НАТО та ЄС, не ризикуючи виходити за рамки їхніх форматів. Вони готуються до можливого російського вторгнення, але не бажають, щоб воно почалося навіть раніше.
Румунія, маючи потенціал стати важливою ланкою союзу, також не проявляє достатньої ініціативи через залежність від позиції Вашингтона та Брюсселя. До того ж – Румунія наразі далеко від російських кордонів і наразі є другорядною військовою ціллю для Росії, тоді як Польща і Балтія – є першочерговими.
Польський страх і політичні розрахунки
Польща з одного боку, розуміє, що саме Україна є «першим бар’єром» проти російської агресії. З іншого боку, польське керівництво побоюється, що занадто активна військова участь у допомозі Києву може поставити саму Польщу під удар.
І навіть прямі російські атаки на Польщу не примусили Варшаву до активніших дій. Польські політики досі сподіваються, що таке більше не повториться, або ж справу вдасться зам’яти вторгнення у переговорах і тд. Польща обрала тактику – поки не помічати, ігнорувати російську агресію та не піддаватися на провокації. Тому Варшава обмежується політичною підтримкою, постачанням озброєння та гуманітарною допомогою, але уникає створення власного військового альянсу з Україною.
Крім того, Польща орієнтується на позицію США. І поки Вашингтон не дає чіткої «згоди» на створення альтернативних форматів безпеки, Варшава утримується від рішучих кроків.
Втрата часу — загроза для майбутнього
Якщо Балто-Чорноморський союз не буде створено найближчим часом, Кремль і надалі тестуватиме межі терпіння Заходу, загрожуючи безпеці Польщі, Литви, Латвії, Естонії та інших країн. Міжмор’я могло б стати тим самим «щитом», який би зробив російську агресію неможливою. Але через страх перед провокаціями та політичні вагання цей шанс покінчити з російською агресією проти Європи віддаляється. Польща та її сусіди досі сподіваються на те, що Україна витягне сама все на собі, виснажить і знекровить російську армію, зробивши її нездатною загрожувати ЄС. А російського нападу на Польщу або не станеться, або на допомогу прийде ефемерний захист НАТО. Проте історія показує: лише регіональна солідарність і реальні союзи здатні зупинити Москву.
Автор: Валерій Майданюк
