Популізм на тлі порожнього бюджету

Влада вкотре дивує українців нечуваною щедрістю під час війни, якої не можуть собі дозволити й найбагатші європейські країни, в тому числі й ті, котрі дають нам гроші на нашу війну за незалежність.

Уряд, який ще місяць тому заявляв, що країні бракує 300 мільярдів грн на війну до кінця року, анонсує нові витратні і зовсім не обов’язкові для всіх громадян соціальні ініціативи. Нещодавно президент Володимир Зеленський заявив про запуск нової програми «УЗ-3000», за якою кожен українець зможе безкоштовно скористатися поїздками «Укрзалізниці» у межах трьох тисяч кілометрів. Ідея, безумовно, звучить привабливо – безкоштовні подорожі країною для всіх. Але якщо придивитися уважніше, то за гучними словами криється не стільки турбота про громадян, скільки звичний для української політики популізм.

Поїздки за рахунок кого?

За словами президента Зеленського, в межах програми кожен українець зможе обрати будь-який маршрут всередині країни, а три тисячі кілометрів проїзду будуть безкоштовними.

Втім, головне питання залишається без відповіді: за чий рахунок?
«Укрзалізниця» вже давно працює на межі можливостей: значна частина рухомого складу зношена, інфраструктура потерпає від регулярних російських обстрілів, а коштів на модернізацію бракує. У таких умовах безкоштовні поїздки для всіх  –  не соціальна політика, а популізм на межі виживання.

До того ж, зима традиційно є періодом пікового навантаження для залізниці. Замість того, щоб готуватися до збільшення пасажиропотоку, держава додає ще одне навантаження –  безкоштовні перевезення, за рахунок платників податків, або іноземних партнерів.

Виборці західних країн-союзників дедалі частіше голосують за популістичні або фінасовані Кремлем партії, які виступають проти підтримки України через корупцію та розкрадання бюджету. Тепер проукраїнським партіям в Європі буде дедалі важче переконувати своїх виборців, що Україні варто давати гроші, поки німці чи французи не мають безкоштовних поїздок залізницею.

Коли грошей не вистачає навіть на війну

Запуск «УЗ-3000» відбувається на тлі іншої ініціативи влади  – програми «зимової підтримки», схожої на минулорічну, коли українцям виплачували по 1000 гривень на «підтримку споживання». І ось тепер  –  безкоштовні поїздки.

І це при тому, що кожна гривня бюджету має працювати на оборону, на забезпечення фронту, на зарплати військовим, на закупівлю дронів і зброї, яку досі часто купують волонтери за донати громадян.

Тож виглядає дивно, коли держава, що просить допомоги у партнерів і ледве зводить кінці з кінцями, починає щедро роздавати «подарунки» за бюджетний рахунок.
Україна нагадує безхатька, який стоїть із простягнутою рукою на вулиці, а потім заходить до бару й каже: “Всіх пригощаю!”

Ще один крок «соціальної щедрості»

Паралельно з програмою «УЗ-3000» уряд анонсував ще одну масштабну ініціативу: безкоштовне харчування для всіх школярів з 1 по 11 класи з 2026 року.

Прем’єр-міністерка Юлія Свириденко повідомила, що завдання забезпечити дітей безкоштовними обідами поставлене міністру освіти та міністру фінансів, хоча коштів на це поки немає. За її словами, у 2026 році також планується підвищення зарплат учителям  –  якщо держава «знайде фінансові можливості».

Вже цього року до держбюджету внесли зміни: 4,6 мільярда гривень спрямують на харчування школярів початкових класів, а також учнів 5–11 класів у прифронтових регіонах.

Окрім цього, уряд працює над запуском таких програм:

– Можливість одноразової виплати для всіх громадян України на зиму.

– Комплексна перевірка здоровʼя для людей віком 40+ цієї зими.

Тобто знову мільярди гривень підуть на абсолютно не обов’язкові програми, які не потрібні всім громадянам, а лише – найбільш економічно незахищеним. Натомість бонуси одержать і мільйонери, і підприємці, і чиновники.

Європейський контраст

Варто зауважити: навіть найбагатші країни Європи не можуть собі дозволити такого рівня соціальної “всеохопності”.
Лише три держави  –  Швеція, Естонія та Фінляндія мають безкоштовне харчування для всіх школярів.

У решті ж країн безкоштовне харчування для всіх доступне лише для малозабезпечених родин або дітей молодшої школи:

• у Німеччині  безкоштовно їдять лише учні 1–6 класів;
• в Італії, Іспанії, Греції, Австрії, Франції, Бельгії, Польщі, Румунії, Нідерландах, Португалії, Чехії та Словаччині  –  діє система часткової компенсації або соціальних субсидій.

І це в державах, де ВВП у десятки разів вищий за український, а економіка не живе у воєнному стані. Не дивно, що до влади в цих країнах дедалі частіше приходять партії, котрі виступають за скорочення підтримки українських біженців та України загалом. І їхні аргументи дедалі важче спростовувати проукраїнським силам у Європі.

Коли штори важливіші за вогнегасники

Проблема не в тому, що держава хоче підтримати людей у важкі часи. Проблема в масовому, безадресному підході, який перетворює допомогу на політичну акцію.

Популізм  –  це не турбота. Це обіцянка зробити приємне всім, не маючи ресурсів ні для кого.
Під час війни кожна гривня, витрачена на роздачки, –  це гривня, якої не вистачить на бронежилет, снаряд або дрон.

Очевидно, що такий крок є елементом передвиборчого популізму. Але коли у вас горить хата, чи не доцільніше спрямувати кошти на вогнегасники та пожежні засоби, аніж вкладатися у нові штори та вазони?
Україна має спрямовувати ресурси туди, де вони рятують життя, а не туди, де додають лайки і голоси.

Автор: Валерій Майданюк