2025 рік для Міжмор’я: між війною, виборами і старими образами
2025 рік став для країн Міжмор’я роком жорстких перевірок на політичну зрілість, стратегічну єдність і готовність до нової фази російської загрози. Події в Україні, Польщі, Молдові, країнах Балтії, а також у Румунії, Грузії та Білорусі продемонстрували, що регіон остаточно вийшов із зони “периферійної стабільності” і дедалі більше перетворюється на ключовий безпековий пояс Європи.
Польща: великі очікування і холодний душ реальності
Однією з центральних політичних подій року стали президентські вибори в Польщі та перемога Кароля Навроцького. Його прихід до влади багато хто сприймав як шанс на більш рішучий і сміливий курс у питаннях безпеки, стримування Росії та регіонального лідерства. Очікування були простими – націоналістичний президент мав би бути жорсткішим за Анджея Дуду.
Проте атака російських безпілотників на територію Польщі у вересні 2025 року стала моментом істини. Реакція Варшави виявилася стриманою, обережною і радше бюрократичною, ніж рішучою. Саме ця подія показала, що реальна сміливість нової польської влади має чіткі межі.
Натомість жорсткішою риторика Навроцького стала там, де це сьогодні найменше потрібно – у питаннях історичних претензій до України. Закиди, історичні претензії і спроби політизувати історичну пам’ять лунають на фоні потенційної російської атаки на Польщу. У момент, коли Україні та Польщі, ймовірно, доведеться разом захищатися від Росії, обидві країни мали б будувати спільну безпекову архітектуру, а не колупатися в тому, хто і що кому зробив сто років тому.
Добре, що хоча б українське суспільство виявляє у цій ситуації мудрість і виваженість. Українці не починають виставляти історичні претензії до Польщі за придушення козацько-селянських повстань XVI століття, за гноблення селян і кріпацтво, за колоніальну політику, за пацифікацію чи операцію “Вісла”. Це мовчазний, але промовистий сигнал – польсько-українські історичні суперечки сьогодні абсолютно не на часі.
Молдова: перемога Санду і захист курсу на Захід
Ще однією ключовою подією року стала перемога Майї Санду на виборах у Молдові. Кампанія відбувалася в умовах безпрецедентного тиску з боку проросійських сил, які вклали значні фінансові та організаційні ресурси у спробу реваншу.
Санду вдалося не лише втримати владу, а й переконливо підтвердити прозахідну орієнтацію країни. Це стало можливим завдяки поєднанню антикорупційного порядку денного, чіткої проєвропейської риторики та підтримки з боку ЄС. Молдова у 2025 році показала, що навіть у зоні постійного російського впливу можна зберігати демократичний вибір.
Країни Балтії: стабільність і готовність до найгіршого
Литва, Латвія та Естонія у 2025 році залишалися найбільш послідовними прихильниками жорсткої лінії щодо Росії. Посилення оборонних бюджетів, координація з НАТО та підтримка України стали для них не політичним вибором, а питанням виживання.
Балтійські країни фактично діяли в режимі майбутньої безпекової політики Європи, відкрито готуючись до сценарію прямої конфронтації з Росією. Балтійські країни відпрацьовували плани евакуації столиць, проводили військові навчання та готувалися до дій у кризових умовах, спостерігаючи руйнування звичного світового порядку та паперових гарантій безпеки.
Україна, Румунія, Грузія та Білорусь: різні траєкторії одного регіону
У Румунії 2025 рік пройшов під знаком внутрішньої політичної турбулентності, але без зміни стратегічного курсу. Попри минулорічну політичну турбулентність Бухарест залишився важливим тиловим партнером України і ключовим гравцем на південному фланзі НАТО.
Грузія, навпаки, дедалі більше дрейфувала у бік авторитаризму та дистанціювання від євроатлантичного курсу. Події року лише посилили розрив між грузинським суспільством і владою.
Білорусь остаточно закріпилася в ролі військово-політичного придатку Росії. У 2025 році Мінськ уже не розглядався як самостійний суб’єкт регіональної політики.
Для України 2025 рік став роком утримання стратегічної рівноваги. Війна залишалася центральним фактором внутрішньої і зовнішньої політики, а ключовим завданням було збереження підтримки Заходу та недопущення міжнародної втоми від українського питання.
При корупційні скандали, такі як Міндічгейт, проблеми з мобілізацією та суперечки з Дональдом Трампом, Україна продемонструвала здатність діяти як відповідальний регіональний гравець, уникаючи емоційних реакцій у відносинах із партнерами, зокрема з Польщею. Саме ця стриманість дедалі більше сприймається в Європі як ознака політичної зрілості.
Міжмор’я як безпековий проєкт
Події 2025 року показали, що країни Міжмор’я підійшли ближче до усвідомлення спільної долі. Спільний безпековий союз ще не оформлений інституційно, але де-факто він уже існує у вигляді координації, взаємної підтримки та спільного розуміння загрози з боку Росії.
Головною перешкодою залишаються політичні амбіції, історичні суперечки та внутрішні коливання окремих еліт. Проте логіка безпеки дедалі сильніша за логіку минулого. І саме це може стати головним політичним підсумком 2025 року для всього регіону Міжмор’я.
Автор: Валерій Майданюк
