Генерал у президентській канцелярії: навіщо Зеленському Буданов?
Генерал у кріслі глави Офісу Президента це завжди більше, ніж просто ротація. Призначення Буданова змінює баланс сил у владі і підсилює безпековий контур. Західні медіа вважають Буданова представником молодого покоління і вагомою фігурою для діалогу зі США. Але Офіс президента має токсичну репутацію. Чи зможе Буданов пройти цей тест на новому для нього напрямку фронту?
Володимир Зеленський призначив очільника Головного управління розвідки Кирила Буданова главою Офісу Президента. “Україні потрібно більше зосередженості на питаннях безпеки, розвитку Сил оборони та безпеки України, а також на дипломатичному треку в перемовинах, і Офіс президента служитиме виконанню передусім таких завдань”, – пояснив своє рішення Зеленський.
Це призначення миттєво стало однією з найбільш обговорюваних кадрових ротацій воєнного часу. Перехід керівника військової розвідки на одну з найвпливовіших цивільних посад у державі виходить далеко за межі звичайної зміни персоналій. Йдеться про зміну логіки управління країною в умовах війни, а також про сигнал як внутрішнім елітам, так і зовнішнім партнерам України.
Фактор Буданова і погляд Заходу
Український фахівець-американіст Олександр Краєв звертає увагу на те, що західні медіа вже давно розглядають Кирила Буданова не лише як військового професіонала, а як ключову політичну фігуру нового типу. The New York Times, Financial Times, Politico та Bloomberg аналізують його можливу роль у владній вертикалі як елемент стратегічної перебудови української держави.
Західні видання акцентують на високому рівні довіри до Буданова з боку США. Він проходив підготовку за програмами ЦРУ, лікувався у Сполучених Штатах і має неформальні контакти, які у нинішніх умовах можуть відігравати вирішальну роль. Для Вашингтона, особливо з урахуванням фактора Дональда Трампа, фігура, здатна говорити зрозумілою мовою безпеки і прагматичних інтересів, стає надзвичайно важливою.
Financial Times бачить у ньому представника нової воєнної еліти без олігархічного бекграунду, але з прямими каналами комунікації на Заході. The Economist характеризує його як холоднокровного прагматика, який мислить стратегічно і зрозуміло для союзників.
Інтеграція Буданова у президентську команду означає консолідацію влади навколо Зеленського і водночас зняття потенційного конкурента на гіпотетичних повоєнних виборах. Його рейтинг і довіра суспільства в такому разі стають частиною провладної конструкції.
Сигнал війни і ставка на силовий контур
Політолог Тарас Березовець розглядає це призначення як чіткий сигнал і міжнародним партнерам, і Росії. На його думку, перехід керівника військової розвідки в крісло глави Офісу президента означає остаточний перехід управління державою на рейки війни.
Генерал на чолі президентської канцелярії неминуче призведе до посилення ролі військових у найближчому оточенні Верховного головнокомандувача. Це означає не лише більшу кількість людей у погонах біля центру ухвалення рішень, а й інше бачення безпеки, де спецоперації, асиметричні дії і тиск на тил противника стають нормою. Навіть у разі досягнення миру, який за будь-якого сценарію буде тимчасовим, ця тенденція збережеться – вважає політолог.
Березовець також звертає увагу на електоральний вимір. Висока популярність Буданова робить його фігурою з очевидними політичними перспективами, незалежно від того, чи планує він особисто брати участь у виборах.
А політолог Володимир Цибулько зазначає: “Буданов у цій конфігурації виглядає компромісною, але небезпечно сильною фігурою: популярний у суспільстві, не пов’язаний з корупційними скандалами, глибоко інтегрований у міжнародні безпекові контакти. Для Зеленського це одночасно і страховка – на тлі тиску США щодо мирної угоди з Росією, і ризик – адже військова каста, увійшовши в політичне управління, рідко погоджується бути лише технічним інструментом.
Хоча дехто з українських оглядачів вважає таке призначення Буданова – спробою нейтралізувати чи навіть потопити потенційного конкурента, інтегрувавши його в систему влади. Мовляв – Буданову доведеться ділити відповідальність і за нових міндічів, і цукерманів, і галущенків.
Друга людина в державі?
Посада глави Офісу президента в Україні ніколи не була суто бюрократичною. Формально він координує роботу президента, готує рішення, контролює виконання указів, відповідає за кадрову політику, взаємодію з парламентом, урядом, судами і силовими структурами. Фактично ж це одна з найвпливовіших позицій у державі.
В українській традиції очільники президентської канцелярії часто ставали тіньовими ляльководами. Віктор Медведчук, Віктор Балога, Андрій Богдан, Андрій Єрмак були не просто адміністраторами, а політичними фігурами рівня другої людини в країні. Ця посада асоціюється з неформальними домовленостями, тіньовими впливами і, нерідко з корупційними схемами.
Ключове питання: чи зможе Кирило Буданов, звиклий до середовища військової розвідки, втриматися від спокус і впоратися з такими викликами?
Плюси і мінуси кадрового рішення
Для Зеленського це призначення є одним з небагатьох рішень, здатних частково відновити довіру суспільства до кадрової політики влади. Ставка на військового професіонала нового покоління виглядає логічною в умовах війни і сигналізує про серйозність намірів.
Для Буданова ця посада є складним тестом. З одного боку, це можливість розширити вплив, посилити військовий і розвідувальний сегменти держави, отримати нові інструменти для зміцнення сил оборони. З іншого боку, це ризик втратити образ військового героя, занурившись у рутину бюрократії, кадрових скандалів і корупційних проблем, до яких він може навіть не мати жодного стосунку.
Посада глави Офісу президента здатна як різко підсилити політичний рейтинг, так і поховати його. Особливо для фігури, яка за прогнозами соціологів могла б перемогти Зеленського у другому турі президентських виборів.
Призначення Буданова також відкриває можливість для оновлення влади через залучення військових героїв і представників нового покоління, які довели свій професіоналізм на війні. Але головний виклик полягає в іншому. Чи зможе представник цієї нової генерації зламати старі схеми і впоратися зі спадщиною Єрмака, яка досі визначала внутрішню логіку Офісу президента?
Від відповіді на це питання залежить не лише кар’єра Кирила Буданова, а й те, чи стане ця кадрова ставка справжнім поворотом у системі влади, чи лише черговою зміною вивіски.
Автор: Валерій Майданюк
