Ще одна Угорщина? Чи стане Румунія новим проблемним сусідом України після виборів
На президентських виборах у Румунії може перемогти проросійський радикал Келін Джорджеску. Це загрожує Україні появою ще однієї проблемної країни-члена ЄС і НАТО.
Як таке стало можливим, чи є шанси його зупинити у другому турі президентських виборів, хто є його конкурентами і чим Джорджеску подібний до Віктора Орбана – читайте в матеріалі РБК-Україна.
Румунія з початку повномасштабного вторгнення Росії залишається важливим, хоч і не завжди публічним союзником України. Через румунські порти Україна змогла прорвати морську транспортну блокаду РФ. Бухарест надає Україні зброю, а також приймає біженців. Однак позиція Румунії, принаймні частково, може змінитися не на користь України вже в найближчі тижні.
У довгій низці цьогорічних виборів по всьому світу, що відбулися в 2024 році, румунські вважалися одними з відносно спокійних. Дві провідні партії – Національна ліберальна (PNL) та соціал-демократична (PSD) – мали б змагатися за владу в країні. На президентських виборах 24 листопада і парламентських – 1 грудня.
Президентські вибори принесли сюрпризи. Всупереч всім опитуванням, обоє кандидатів від двох топ-партій – чинний прем’єр-міністр Марчел Чолаку (PSD) та колишній голова уряду Ніколае Чуке (PNL) не змогли навіть пройти до другого туру.
Натомість за президентське крісло ведуть боротьбу “незалежний” радикальний ультраправий кандидат Келін Джорджеску, котрий набрав 22,94% голосів, та проєвропейська (і проукраїнська) опозиціонерка із Союзу порятунку Румунії (USR) Елена Ласконі (19,18% голосів).
Хто вийшов у другий тур виборів президента
Джорджеску відкрито заявляє про свої ультраправі погляди і навіть бравує ними. Зокрема, він прославляє часи, коли Румунія була союзником нацистської Німеччини у Другій світовій війні. Також він називав війну Росії проти України наслідком “змови американських виробників зброї”.
Разом з тим, після успіху у першому турі виборів він почав коригувати свою позицію. Приміром, 27 листопада політик заперечив закиди на свою адресу, що нібито він хоче вивести Румунію з НАТО та Євросоюзу.
“Я ніколи цього не казав. Але я казав, що хочу вести переговори і ставити національні інтереси на перше місце. Ми не можемо прийняти все, про все потрібно говорити на користь румунського народу, незалежно від того, чи ви входите до якогось клубу”, – заявив Джорджеску.
Консенсусна думка румунських та європейських медіа – високий результат Джорджеску став можливим завдяки протестному голосуванню та страху війни у частини виборців, які незадоволені мейнстримними партіями, а також через вдале використання кандидатом ТікТоку.
“Із кандидатом в президенти Румунії, який раптово вистрелив, Європа отримала фактично третього “голуба миру” поряд зі словацьким прем’єром Робертом Фіцо та угорським Віктором Орбаном. Адже основний посил передвиборчої кампанії Келіна Джорджеску – “промирна” політика, задля якої потрібно бути у добрих стосунках з усіма, навіть із державою-агресором”, – сказав РБК-Україна аналітик Інституту центральноєвропейської стратегії та проєкту Re:Open Ukraine Віталій Дячук.
Опонентка Джорджеску, Елена Ласконі, також представляє опозицію, втім проєвропейську і не таку радикальну. Колишня журналістка, вона позиціонує себе як нове обличчя на противагу старим політичним елітам.
Ласконі також заявляє про необхідність посилити підтримку України. Серед іншого, вона критикувала чинний уряд Румунії за те, що той не збиває російські дрони, що пролітають над територією країни.
Однак хто переможе у другому турі, все ще не очевидно.
Які шанси у кандидатів
І Джорджеску, і Ласконі мають залучити на свій бік тих виборців, які підтримали у першому турі інших кандидатів.
Джорджеску може розраховувати на голоси, віддані за лідера ультраправої та антиукраїнської партії AUR Джордже Сіміона, який у першому турі набрав 13,87%.
Водночас на користь Джорджеску грає те, що про нього, при всій протестній привабливості, відомо не так вже й багато.
“Граючи на страху війни, він забув згадати про російські шахеди, які час від часу падають на румунській території та сигнали тривоги, які лунають у прикордонних регіонах Румунії вже тривалий період. Так само за впевненими лозунгами на тему миру він жодного разу не заглибився у пояснення того, яку позицію він займе у взаємовідносинах з ЄС та Російською федерацією і як відповідну політику формуватиме Румунія. Тобто це поки тільки популізм без практичної програми”, – сказав виданню Дячук.
Натомість про підтримку Ласконі вже заявило керівництво націонал-лібералів, схоже, сприймаючи її як “менше зло”.
Також слід очікувати на мобілізацію проєвропейського населення Румунії, аби не допустити до влади Джорджеску. По Румунії уже прокотились мітинги з вимогою не допустити радикала до влади.
До 8 грудня, коли відбудеться другий тур виборів, обоє кандидатів будуть намагатися залучити нових прихильників, не втративши старих.
Водночас інші ультраправі сили намагаються добитися того, аби в другому турі з Джорджеску змагалася не Ласконі, а соціал-демократ Чолаку (який на тлі поразки вже пішов з посади голови партії і оскаржувати підсумки виборів не став). В такому випадку Джорджеску буде легше критикувати опонента.
З цією метою, союзний до праворадикальної партії AUR кандидат Крістіан Терхеш (набрав близько 1%) звернувся до Конституційного суду з вимогою перерахунку голосів. Справа в тому, що Ласконі пройшла до другого туру з відривом від Чолаку у всього 2 тисячі голосів. Конституційний суд вже ухвалив рішення про перерахунок голосів (що технічно неможливо зробити швидко), остаточне рішення по справі має бути ухвалено вже сьогодні 29 листопада, але його можуть відкласти.
Парламентський запобіжник
Румунія – президентсько-парламентська республіка. Це означає, що голова держави потенційно може впливати на рішення щодо надання Україні зброї, блокувати санкції проти Росії, впливати на інтеграцію України до ЄС і НАТО. Але хороші новини для України в тому, що навіть у випадку приходу до влади Джорджеску, президента балансуватиме парламент. Вибори до нього відбудуться вже цієї неділі – 1 грудня.
У Джорджеску як у незалежного кандидата немає своєї партії. Однак його можуть підтримати ультраправі партії AUR та “SOS Румунія”. У 2020 році AUR навіть пропонувала Джорджеску на посаду прем’єр-міністра, якби вона прийшла до влади.
Згідно з агрегованими даними опитувань Politico, зараз обидві партії можуть розраховувати на 17% та 6% відповідно.
Партія Ласконі USR може отримати 13%. Водночас націонал-ліберали мають 17%, соціал-демократи – 31%. Також до парламенту має шанси пройти партія “Демократичний союз угорців Румунії” з 5%. Тож арифметично більшість має залишитись за системними націонал-лібералами та соціал-демократами.
Однак виклик полягає в тому, чи зможе більшість румунського політикуму об’єднатися проти радикалів. Тим більше, що через поразку на президентських виборах лідери націонал-лібералів та соціал-демократів Ніколає Чуке та Марчел Чолаку пішли у відставку з посад голів партій. А жорстка боротьба між проєвропейськими силами, включно зі зливами компромату, якраз і стала одним із факторів шокуючої перемоги “незалежного” Джорджеску у першому турі.
Чергове попередження для Європи
Незалежно від результату цих виборів, у довшій перспективі у Румунії проявляється той самий тренд, що й в інших західних країнах – посилення позасистемних популістів.
“Зважаючи на те, що зараз набирає обертів антиглобалізаційний напрям багатьох держав, спрямованість не на об’єднання заради спільного добробуту, а вглиб національної держави, на посилення націоналістичних принципів, то заяви політиків на кшталт збереження національної ідентичності, “суверенності” національних держав у рамках ЄС набирають популярності серед виборців”, – сказав РБК-Україна експерт Віталій Дячук.
За його словами, при цьому чодово працює протиставлення “ми” (як народ певної країни) та “вони” (Євросоюз, Брюссель). Цей метод добре випробував та використовує Віктор Орбан у протистоянні з Єврокомісією. Бажання сучасного виборця зараз бачити “президента, який би поїхав до Брюсселя і стояв прямо, а не на колінах”. І це пряма цитата одного з румунських бізнесменів після першого туру президентських виборів, підкреслив Дячук.
Всі ці інструменти у своїй короткій, але яскравій інтернет-кампанії якраз і використав Джорджеску.
За словами експерта, політик також сформував образ впевненого в собі фахівця із західною освітою на противагу існуючим політикам від PNL та PSD, які своїми коаліціями та чварами всередині них вже приїлись румунам. Попри це, він примудрився в начебто раціональні заяви вплести таку кількість дезінформації, що може спокійно зрівнятись із одіозними праворадикалами AUR та неадекватною євродепутаткою Діаною Шошоаке (вона висувала територіальні претензії Україні та намагалася “вигнати дияволів з будівлі Європарламенту”).
“Навряд чи варто порівнювати Келіна Джорджеску із контраверсійними Мілошем Земаном (колишній президент Чехії – ред.) та Зораном Мілановичем (прем’єр-міністр Хорватії – ред.). Його лінія, принаймні під час передвиборчої кампанії, ближча до сусіднього нам Віктора Орбана, який намагається грати роль самостійного сильного політика з незалежним статусом на рівні ЄС та амбіціями переговорника між США, ЄС і Росією. Та наскільки вона може змінитись у разі його гіпотетичної (проте, сподіваюсь, малоймовірної) перемоги в другому турі наразі невідомо”, – сказав Дячук.
