Чи постане в Європі “антиукраїнський пояс”?

Минулого тижня на виборах у Румунії відбулися вибори, котрі дали Україні “відстрочку” від поганого сценарію у нашій євроінтеграційній політиці. Але за кілька років на наших західних кордонах може сформуватися “антиукраїнський пояс” держав, котрі будуть блокувати нашу євроінтеграцію, торгівлю та висувати історичні претензії. І вибори у Польщі можуть стати “вузлом” цього поясу.

Сьогодні відверто антиукраїнську політику в Європі проводять Угорщина та Словаччина. А в Румунії та Польщі набувають популярності політичні сили, котрі роблять ставку на національний егоїзм, критикують НАТО і ЄС та виступають проти допомоги Україні – чим прямо підігрують Кремлю.

В Румунії, котра є нашим ключовим шляхом торгівлі, наразі переміг проєвропейський кандидат Нікушор Дан. Але лідер націоналістичного «Альянсу за Союз румунів» AUR Джордже Сіміон набрав критично високу кількість голосів, а антиєвропейські та націонал-радикальні партії в Румунії можуть мати перевагу завтра.

Перед другим туром виборів президента Польщі лідирує Кароль Навроцький –  націонал-радикальний кандидат, який виступає проти вступу України в НАТО. На разі 47% опитаних, які мають намір йти на дільниці, підтримали Навроцького. Його опонент — чинний мер Варшави та кандидат від правлячої партії Громадянська платформа Рафал Тшасковський — набрав 45%.

Вибори у наших європейських сусідів важливі для України з огляду на наш шлях інтеграції до ЄС, котра може бути поставлена на порядок денний 2030 року. Якщо на наступних виборах через 4-5 років в Румунії та Польщі переможуть націонал-радикали – наша євроінтеграція стане великою проблемою.

Політолог Тарас Радь зазначає: “З кожними наступним виборчим циклом у наших сусідів, а за сумісництвом також членів східного блоку Європейського Союзу стає очевидно, що ситуація лише погіршується. Довкола України повільно, але вперто формується “євроскептичний пояс”, який за означенням також стає антиукраїнською коаліцією, яка щораз частіше та щораз впевненіше використовує антиукраїнську риторику як у протистоянні з Брюсселем, так і безпосередньо проти України та її майбутнього членства у Європейського Союзу, де Україна сприймається не інакше як основний конкурент і загроза для лідерства у східному блоці ЄС. Для держав “євроскептичного пояса”, які формується довкола кордонів з Україною, останній відведена роль буферної зони між Європейським Союзом та росією. І аж ніяк не члена Європейського Союзу”.

Якщо Віктор Орбан збереже владу після парламентських виборів в Угорщині, а в нього тут є широке поле для популізму, і, за потреби – московські гроші, Україна опиниться у ще скрутнішому становищі, аніж сьогодні.

Навіть, якщо цього разу у Польщі переможе демократ Тшасковський, то на наступних польських виборах націоналістичні радикали, подібні до Славоміра Менценза та Ґжегожа Брауна, можуть здобути владу у Польщі. Якраз у 2030 році, коли вирішуватиметься доля української євроінтеграції, корисні ідіоти Кремля у Центральній Європі згадають нам і експорт зерна, і “валинскую рєзню”, і інші аргументи, чому Україна має залишитися “зоною війни”, а не зоною процвітання у ЄС.

Наразі кількість підтримки кандидатів, котрі оголошують антиукраїнські гасла, вже сягає половини. Якщо не цього року, то через 5 років Польща може прийти до  ситуації, котра нещодавно склалася на президентських виборах у Румунії: антиукраїнський і антиєвропейський кандидат буде лідером народних симпатій.

“Навіть, якщо за результатами президентських виборів у Польщі перемогу здобуде Рафал Тшасковський,  Україна лише виграє 5 років для того, щоб підготуватись до гіршого сценарію, коли довкола кордонів України остаточно оформиться “євроскептичний пояс” з українофобськими політичними режимами в Угорщині, Словаччині, Румунії та Польщі. І 2030 рік, коли попередньо має бути прийняте фінальне рішення про членство України у Європейському Союзі – буде вирішальним” – зауважує політолог Тарас Радь.

Очевидно, що Україні слід готуватися до сценарію, за якого в нас на західних кордонах будуть чотири “орбани” і будувати самодостатню економічну та гуманітарну політику в таких умовах.

Найсумніше, що на фоні зростання чи навіть перемоги антиукраїнських сил у країнах, які входять до Міжмор’я, вкотре в історії відкладається створення безпекового союзу у складі України та Польщі, котрий міг би стати залізною перешкодою для російської агресії проти Європи.

Звісно, прогнози у Східній Європі, та ще й при наявності путінської Росії – річ непередбачувана. Потенційна російська агресія проти країн Балтії та спроба пробиття “польського коридору” до “заблокованого Калінінграду” можуть перетворити навіть польського радикала, який ненавидить українців, начитавшись історичної фантастики, на друга і воєнного партнера України. Бо союз з Україною – даватиме шанс на порятунок Польщі.

Але  варто враховувати, що Кремль, як це вже не раз було в історії, не пошкодує грошей на антиукраїнську пропаганду в Румунії та Польщі, щоб у Східній Європі всі були між собою розсварені, а не об’єднані проти Москви.

Автор: Валерій Майданюк