Відновлення дружби: чому Польщі та Україні варто об’єднатися, а не ворогувати

Напруга між Україною та Польщею неприховано зростає. Навіть прем’єр Польща Дональд Туск заявив, що спекуляція на претензіях до українців та відверта українофобія стали зручною електоральною платформою для польських популістів. Найбільшою проблемою Польщі є те, що час для антиукраїнських наративів вибрано вкрай не вдало.

Приреченні на співпрацю

Замість того, щоб об’єднати зусилля для протистояння спільній загрозі, деякі політичні діячі в Польщі, такі як президент Навроцький, здається, обрали шлях, що веде до маргіналізації країни. Така політика не тільки підриває українсько-польську дружбу, а й відкрито грає на руку ворогу у Кремлі.

 «Хвиля проросійських настроїв та антипатії до України, яка бореться за виживання, зростає, підживлювана Кремлем на основі справжніх страхів та емоцій. Роль політиків — зупинити цю хвилю, а не плисти на ній. Це випробування патріотизму та зрілості всього польського політичного класу», — заявив Дональд Туск. 

Парадоксально, але час сплеску для українофобії в Польщі вибраний частиною польських політиків вкрай невдало. Найвпливовіші аналітичні та ділові видання світу такі як The Economist, The Hill, BBC пишуть про можливість російського вторгнення в Польщу. Польська армія вже будує укріплення та мінні поля на російських та білоруських кордонах. «Випадкові» російські дрони, не то з провокаційною, не то з розвідувальною метою ледь не щомісячно залітають у Польщу. Остання атака двох десятків «Шахедів» стала символічним ударом, який поставив під сумнів 5-ту статтю НАТО і підірвав віру у допомогу США.

Якщо завтра Росія піде на Сувалки – цілком можливо, Україна буде єдиною державою, котра атакуватиме російські колони військ, логістику постачання та наноситиме по РФ відволікаючі удари для порятунку польського фронту. Є переконливі фактори вважати, що інші країни обмежаться постачанням озброєння та гуманітарки і збиватимуть лише безпілотники і лише над польським небом – щоб не спровокувати Росію на удар і по їхній території.

 І польським політикам необхідно вже сьогодні працювати, щоб Україна завтра завдала захисного удару по наступаючим на Польщу російським військам. То ж чи розумно зараз дорікати українцям, викопувати мертвих з історії, гіперболізувати історії про Волинь та демонізувати постать Степана Андрійовича Бандери?

Від Балто-Чорноморського союзу до ізоляції

Потенціал для співпраці між Україною, Польщею та іншими країнами регіону є колосальним. Балто-Чорноморський союз міг би стати потужним геополітичним гравцем, що забезпечив би стабільність і процвітання в Східній Європі. Однак, замість того, щоб будувати цей союз, певні політичні кола в Польщі обирають шлях конфронтації, створюючи ворогів з тих, хто насправді є союзником.

Польський народ часто підтримував українців у найскладніші часи. Це безцінна підтримка, за яку Україна щиро вдячна. Тому особливо прикро спостерігати, як деякі політики ставлять під загрозу цю дружбу.

Проблема історичної пам’яті

Історія України та Польщі складна і багатогранна. У ній були як періоди тісної співпраці, так і часи конфліктів. Не варто забувати, що колись українці боролися проти окупації своїх земель Польщею, так само, як зараз борються проти російської агресії. Це природний процес, адже будь-який народ буде захищати свою землю і свободу від загарбників.

Росія прагне знищити українську ідентичність та державність і не приховує, що прагне відновити Російську імперію та зону впливу СРСР, прямо зазіхаючи на суверенітет Польщі. Путін неодноразово повторював, що Польща була частиною Російської імперії, що НАТО повинно повернутися до кордонів 1997 року. Вважати це просто словами – дуже недалекоглядно.

В інтерв’ю американському телеведучому Такеру Карлсону російський диктатор згадав про Польщу 36 разів! І це не є випадковістю – це те, що зараз в Путіна в думках і в планах.

Хоча російський диктатор заявляв, що варіант нападу на Польщу чи країни Балтії він не розглядає і що ці країни «його не цікавлять», що війна з Польщею буде тільки в тому випадку, «якщо Польща нападе на росію» – те ж саме Путін казав і перед нападом на Україну. А фрази російського тирана, що поляки стали винуватцями Другої світової війни, адже начебто спровокували Гітлера на агресію, є історичним прикриттям для звинувачення майбутньої жертви.

За цих умов тісна співпраця України та Польщі могла б допомогти обом націям уникнути такої долі. Що стосується історичних постатей, таких як Степан Андрійович Бандера, важливо розуміти контекст. Бандерівці не нападали на Польщу, не нав’язували їй свої правила. Спроби представити їх як ворогів є контрпродуктивними. Варто пам’ятати, що українські націоналісти боролися за свою незалежність, і ця боротьба не була спрямована проти незалежності польського народу.

Замість того, щоб шукати розбіжності в минулому, варто зосередитися на майбутньому. Польща та Україна мають стати справжніми союзниками. Тільки разом ми зможемо протистояти спільним загрозам і створити у Східній Європі просторі безпеки і демократії, заснований на принципах свободи, честі, гідності та взаємоповаги.

Польський шовінізм, що з’являється у діях деяких політиків, — це крок назад. Він не тільки руйнує відносини з Україною, а й робить Польщу вразливою. Сьогодні, як ніколи, потрібно пам’ятати, що наша сила — в єдності.

Автор: Валерій Майданюк