Приступ трампівського “Мюнхену” ХХІ століття?

Напад агресивної миротворчості у Вашингтоні з ультиматумами для країни-жертви, схоже частково подолано. Але тенденція потенційних намірів для України є досить небезпечною, якщо в Білому домі можуть вдаватися до подібних ініціатив.

Минулого тижня у Вашингтоні відбулося чергове загострення: російські впливи знову затьмарили політичний розум Дональда Трампа. Американська адміністрація висунула Україні варіант «мирного врегулювання», який де-факто закріплює російські завоювання й не містить жодного механізму покарання агресора. Фактично це пропозиція завершити війну на суто російських умовах – із прямими територіальними поступками та обмеженням українського суверенітету.

«Мирний план» Трампа виглядав повторенням найгірших уроків історії і не гарантував жодного миру ані Україні, ані Європі, адже агресор, за озвученими умовами, одержує лише заохочення.

За озвученими американською пресою умовами “миру” сумні паралелі з історією більше аніж очевидні. Умови, які пропонують США, разюче нагадують Мюнхенську угоду 1938 року, коли європейські лідери, намагаючись «умиротворити» Гітлера, погодилися на розчленування Чехословаччини. Тоді це завершилося катастрофою для Європи та світу. Тепер же Україні пропонують повторити той самий шлях у сучасних реаліях – під соусом «завершення війни» та «гарантій безпеки». Нові американські обіцянки нагадують другий Будапештський меморандум – черговий клаптик паперу, що нічого не вартує без реальних механізмів виконання.

28-пунктний план: суть вимог адміністрації Трампа

За даними Axios, який отримав проєкт документа та підтвердження від українських і американських посадовців, адміністрація Трампа підготувала розгорнутий 28-пунктний «мирний план». Його зміст – масштабні поступки Росії в обмін на нечіткі гарантії Україні.

План був сформований спеціальним посланцем Трампа Стівом Віткоффом за участю держсекретаря Марко Рубіо та зятя Трампа Джареда Кушнера. Під час розробки Віткофф консультувався з російським чиновником Кирилом Дмитрієвим, який уже заявив, що вперше «російську позицію дійсно чують».

Ключові положення плану:

– де-факто визнання Криму, Донецької та Луганської областей російськими територіями;
– замороження ситуації в Херсонській та Запорізькій областях по лінії фронту;
– вимога до України відвести війська з частини Донеччини та погодитися на створення великої демілітаризованої буферної зони, міжнародно визнаної як територія РФ;

– відмова від членства у НАТО, закріплена в Конституції, і зобов’язання НАТО вписати у свій статут пункт про неможливість прийняття України;
– обмеження чисельності ЗСУ до 600 тисяч військових;
– повна амністія всім учасникам війни, включно з російськими воєнними злочинцями.

Американський план пропонує Україні стати слабкою нейтральною державою, над якою постійно висітиме Дамоклів меч нової війни, або ж перетворення на Білорусь.

«Гарантії» США: реальний захист чи порожня конструкція

План містить розмитий набір гарантій, які зникають, якщо Україна «безпричинно» завдасть удару по РФ. Та автоматично припиняються, якщо Україна «вторгнеться в Росію» і передбачають лише повернення санкцій у разі нового російського вторгнення. Фактично ці гарантії є симетричними, хоча агресором є Росія, а не Україна. Це не захист, а механізм контролю. Достатньо однієї російської провокації, як у Білому домі заявлять, що відмовляються від будь-яких гарантій Україні.

Паралельно США пропонують:

–повернути Росію до G8;
– інвестувати 100 мільярдів доларів заморожених російських активів у відбудову України, при цьому 50% прибутку від інвестицій отримають США;
– створити американо-російську «робочу групу з безпеки», яка фактично дає Москві право впливати на українську політику;
– домовитися з РФ про нові ядерні угоди без надання Україні будь-яких компенсаційних гарантій.

Роль України у цій конструкції – бути демілітаризованою нейтральною державою під наглядом Росії та США.

Гуманітарний блок: тиск під виглядом «примирення»

Документ містить вимоги щодо:

– впровадження в Україні «освітніх програм», які включають правила ЄС про релігійну та мовну толерантність;
– скасування всіх обмежень щодо російських медіа;
– повної заборони «нацистської ідеології», що у російському трактуванні часто означає тиск на українську ідентичність.

Це є запакованою у нейтральні формулювання спробою просунути російський наратив про «денацифікацію». Сам факт повторення російської дурниці про якихось міфічних нацистів не лише небезпечний, але й містить натяки на можливу забороно всього, що росіяни підсунуть неотесаному господарю Білого дому як “нацизм”.

Європа прокидається

Але в ЄС усвідомили, що втілення такого плану означає лише війну в Європі вже завтра. Тому почали рішуче діяти, щоб переконати Трампа повернутися до більш адекватного рішення. За результатами України з європейськими державами переговорів у неділю початковий американський проєкт мирної угоди, який складався з 28 пунктів, був переглянутий і скорочений до 19 пунктів.

“Мирного плану з 28 пунктів «у тому вигляді, в якому його всі бачили», більше не існує, частина пунктів була виключена з нього, інші пункти змінені” – заявив радник голови Офісу президента України Олександр Бевз за підсумками переговорів, що відбулися 23 листопада в Женеві. Це підверджує й газета Financial Times із посиланням на свої джерела. Однак не повідомляється, які пункти були виключені, а які змінені.

Європейський план миру більше враховує інтереси України та нашої обороноздатності. Хоча й далекий від формули кордонів 1991 року та й головних норм ООН та міжнародного права, передбачаючи компроміс з  окупантом. А російський агресор замість лав підсудних опиняється за столом переговорів.

Як не потрапити у пастку нав’язаного «миру

Сьогодні Україна стоїть перед двома одночасними викликами: уникнути внутрішньої дестабілізації, пов’язаної з корупційним скандалом, який підживлюють і зовнішні гравці, і неспроможність української влади відмовитися від власної ганебної поведінки. А також – уникнути небезпечної угоди, яка вигідна лише Кремлю. Реалізувати нав’язаний Україні план буде непросто, але втомлене від війни суспільство, деморалізоване ракетними обстрілами, відключенням світла та проблемною мобілізацією, помноженими на репутаційні провали діючої влади, може бути доведене до кипіння за допомогою іноземних інформаційних впливів, алгоритмів та ботоферм.

Чи стане цей план новим Мюнхеном для України та Європи і чи повторить континент гіркі уроки історії? Сьогодні це залежить від того, чи зробить українська влада, українська нація та Європа правильні висновки з історії та чи проявить дорослу позицію без огляду на емоції та популістичну істерію.

Автор: Валерій Майданюк