Геополітика без гальм: Чого чекати в 2026 році?
2026 рік Україна і світ зустрічають у стані руйнування старого порядку. Те, що десятиліттями називали міжнародним правом, дедалі швидше перетворюється на набір декларацій, які не стримують ані агресорів, ані сильних держав. Світ входить у фазу багатополярності, де місця для миру стає менше, а простору для сили більше. За логікою процесів це дедалі більше нагадує кінець 1930-х років – напередодні Другої світової війни.
Для України 2026-й стає роком важкого вибору без добрих варіантів. Або продовження війни за умов нестабільної і дедалі умовнішої західної допомоги. Або мир, який може виявитися не менш дестабілізуючим, ніж сама війна.
Світ-2026: географія нових пожеж
Новий рік майже може стати роком зростання кількості конфліктів. Традиційні гарячі точки на Близькому Сході, у Південному Судані та ДР Конго не зникнуть. Натомість до них можуть додатися нові осередки напруги. Венесуела, Тихоокеанський регіон і навіть Європа поступово виходять із зони відносної стабільності.
Ситуацію додатково розхитують волюнтаристські заяви Дональда Трампа про можливі “покарання” для декотрих держав. Такі сигнали легко можуть запалити несподівану гарячу точку там, де ще вчора її не очікували.
Найнебезпечнішим сценарієм залишається Тайвань. І тут питання стоїть навіть не “чи?”, а “коли?” Найбільш ймовірним роком для китайської атаки експерти називають 2027-й, коли Китай відзначатиме сторіччя “Народно-визвольної армії” і завершить ключові етапи модернізації флоту. Але війни рідко починають у момент “ідеальної готовності”. Частіше атакують тоді, коли супротивник розгублений.
А саме так сьогодні виглядають Сполучені Штати. Вашингтон переглядає систему союзів, висуває партнерам ультиматуми, вимагає поступок агресорам і публічно говорить про скорочення військової присутності. Відмова Трампа влітку 2025 року схвалити для Тайваню військову допомогу на сотні мільйонів доларів заради переговорів із Сі Цзіньпіном у Пекіні могли сприйняти не як деескалацію, а як запрошення діяти.
Якщо США загрузнуть у внутрішній політичній кризі або нестабільності навколо самого Трампа, ймовірність китайської атаки лише зростатиме. А ескалація між США і Китаєм неминуче відтягне американські ресурси в Індо-Тихоокеанський регіон, ще більше зменшивши підтримку України. У такій ситуації російсько-українська війна ризикує перетворитися на конфлікт другого плану з непередбачуваними наслідками.
Паралельно Москва може піти на ескалацію на східному фланзі НАТО. Розвідувальні польоти російських безпілотників над Польщею і країнами Балтії є не випадковими. Гібридна або відкрита агресія проти Балтії чи Польщі може дати Кремлю швидший геополітичний ефект, ніж повільна війна в Україні, і водночас скоротити потоки західної зброї Києву.
Україна-2026: мир, який не наближається
Спроби Дональда Трампа примусити сторони до миру для багатьох виглядають переконливо. Але сподіватися, що емоційна і непослідовна людина здатна організувати складний і довготривалий мир, наївно. Більшість світових лідерів давно навчилися не казати Трампу “ні” прямо, обмежуючись імітацією процесу і нескінченними обіцянками “працювати над цим”. Саме так діють Зеленський і європейські лідери.
Європа добре розуміє, якщо Путін отримає перемир’я з Україною і не зможе встановити зручну для себе владу в Києві, наступною ціллю стане котрась із європейських країн. Тому ЄС продовжуватиме допомагати Україні. Для Києва позитив у тому, що фінансова підтримка ЄС залишатиметься стабільною.
Росія наразі не демонструє бажання до перемир’я. Кремль бачить, що США тиснуть на Україну, Трамп пропонує “перезавантаження” з Москвою, Путіна виводять із міжнародної ізоляції, повертають у федерації і структури. Логіка Кремля проста. Якщо Захід відступає, навіщо зупинятися?
Опитування GLOBSEC показує, що сценарій війни на виснаження залишається базовим – на рівні 31% ймовірності. Перемир’я має значно меншу ймовірність – 25 %. Навіть економічні проблеми Росії у 2026 році не гарантують миру. Авторитарні режими здатні довго воювати за рахунок репресій, пропаганди і терпіння населення.
Навіть у разі фінансової кризи Кремль може перейти до війни низької інтенсивності, повторюючи модель 2015–2021 років, очікуючи внутрішніх криз в Україні або змін влади в Європі.
Вибори: фактор нестабільності
2026 рік принесе проміжні вибори у США, які можуть дещо обмежити свободу дій Трампа. Можливі зміни і в Угорщині, де існує шанс завершення епохи Орбана і ослаблення проросійського впливу в ЄС.
Найгостріше питання залишається українським. Виборів від України вимагають Путін і Трамп. Зеленський формально не заперечує, але постійно наголошує на складності їх проведення під час війни. Підготовка законодавства може бути як імітацією процесу, так і реальним сценарієм на майбутнє.
Будь-які вибори в умовах війни несуть ризик делегітимізації. Саме на це і розраховує Кремль. Але якщо Україні вдасться провести вибори, країну чекає або продовження нинішнього курсу з Зеленським, або турбулентне оновлення влади з усіма небезпеками поствоєнного і передвоєнного етапу, але з новими обличчями, ветеранами і переформатуванням політики.
Україна як і Європа входять у 2026 рік без сильних карт на руках. Попереду боротьба на двох фронтах. З Росією на полі бою. І з союзниками на полі дипломатії та економіки. У внутрішній політиці в Україні може стартувати політична передвиборча боротьба, котра посилить суспільний розкол, але може стати шансом для оздоровлення та реформ.
Автор: Валерій Майданюк
