Антиросійський фронт Про Україну

Замовником підпалу угорського товариства в Ужгороді був німецький “друг Кремля” Мануель Оксенрайтер

Замовником підпалу Угорського культурного центру в Ужгороді в лютому 2018 року був німецький журналіст, проросійський активіст ультраправого спрямування Мануель Оксенрайтер.
Про це йдеться в розслідуванні російської редакції “Радіо Свобода”, передає “Новинарня“.

Видання нагадує, що цю справу як теракт розслідувала польська прокуратура. Ідеться про те, що приміщення УКЦ 4 лютого 2018 року підпалили троє поляків на замовлення “німецького журналіста”.

“Ім’я замовника в матеріалах прокуратури не називається, проте “Радіо Свобода” вдалося знайти непрямі підтвердження того, що це Мануель Оксенрайтер, німецький неонацист, частий гість російських телеканалів і записний викривач “бандерівської хунти в Києві”, – йдеться в статті.

Цей підпал ще більше ускладнив відносини Києва і Будапешта, які стали вкрай напруженими після прийняття Україною восени 2017 року закону про освіту з його мовною статтею.

Прокуратура Польщі передала матеріали розслідування цієї кримінальної справи до суду. За її висновками, підпал скоїли троє громадян Польщі. Двоє з них були членами неофашистського руху “Фаланга” – 22-річний житель Кракова Адріан Марглевський і 25-річний житель Бидгоща Томаш Рафал Шимков’як, а третій, організатор – 28-річний Міхал Прокопович, був також членом ультраправої партії “Зміна” (Zmiana), тісно пов’язаної з близькими до Кремля ідеологами концепції “русского мира”.
Лідер створеної 2016 року “Зміни” Матеуш Піскорський зараз перебуває під арештом після звинувачень у шпигунстві на Росію і Китай.

“Німецький журналіст” у матеріалах справи не називається. Проте співробітник Інституту гуманітарних досліджень у Відні, дослідник європейських правих та їх зв’язків із Росією Антон Шеховцов упевнений, що цим “журналістом” був німець Мануель Оксенрайтер. Він регулярно виступає з випадами проти “української фашистської хунти” в ефірах “Першого каналу” РФ, Russia Today тощо, є приятелем Олександра Дугіна, був “спостерігачем” від Німеччини на псевдовиборах у “ДНР/ЛНР”, відвідував окупований Росією Крим.

Червень 2015 року, “Будинок польсько-російської дружби” у Варшаві. Дискусія на тему “Польща і Німеччина в епоху американської гегемонії – разом або один проти одного?”. Зліва праворуч: Бартош Бекер, засновник “Фаланги”; Матеуш Піскорський, Мануель Оксенрайтер і Міхал Прокопович

Оксенрайтер брав участь у спільних заходах і прес-конференціях із Піскорським та Прокоповичем.

“У понеділок в листуванні з кореспондентом “Радіо Свобода” в соціальній мережі “ВКонтакте” Оксенрайтер категорично відкинув свою причетність до підпалу Угорського культурного центру, назвавши цю версію “нісенітницею”. При цьому серед його друзів у соціальній мережі виявився один з паліїв, Томаш Рафал Шимковяк (його сторінка зараз видалена). Після запитання про те, чи знайомий Оксенрайтер із кимось з обвинувачених у підпалі громадян Польщі, він закрив доступ до свого профілю для користувачів, які не є його друзями”, – ідеться в статті.

“Радіо Свобода” пише, що Прокопович і Шимковяк відмовляються визнавати свою провину в підпалі угорського центру в Ужгороді, проте третій підозрюваний, Адріан Марглевскі, погодився співпрацювати зі слідством і розповів про всі подробиці злочину. Зокрема про те, що Прокопович видав двом виконавцям по 500 євро і 1000 злотих (близько 250 доларів) для купівлі запалювальної суміші, мобільні телефони з новими сім-картами й куртки.

Перед підпалом на будівлі культурного центру потрібно було намалювати свастику і число “88” (кодове гасло неонацистів, що означає “Heil Hitler” – літера “H” є восьмою в латинській абетці) – це мало б навести поліцію на причетність до злочину українських націоналістів. Загалом Прокопович мав знайти п’ять виконавців, але зміг завербувати лише двох осіб, яких цілеспрямовано шукав серед активістів неонацистської “Фаланги”.

У січні Марглевський здійснив “пробну” поїздку на Закарпаття і пересвідчився, що проблем на кордоні не виникає. Надалі вони з Шимковяком приїхали до Ужгорода через словацьке Кошице 3 лютого і вночі кинули в будівлю Угорського культурного центру пляшку з “коктейлем Молотова”. Вона не загорілася, відскочила від стіни й погасла. Тоді, після консультацій із Прокоповичем, виконавці сходили на бензоколонку, купили там каністру з бензином, просотали ним одну зі своїх курток і підпалили її, засунувши між вікном та решіткою.

Зловмисників затримали завдяки відео, знятому з камер спостереження на бензоколонці. Також одного з паліїв вирахували за прізвищем, залишеним під час заселення в хостел в Ужгороді.

Антон Шеховцов припускає, що в цьому злочині є якщо не російський, то проросійський слід. На його думку, Оксанрайтер у будь-якому разі бажав вислужитися перед своїми московськими кураторами.

“Мануель Оксенрайтер – німецький праворадикальний активіст. Він головний редактор журналу Zuerst (“Насамперед”).

Оксенрайтер також був залучений до роботи з державними російськими ЗМІ: з самим RT і “Спутником”. Він часто їздить до Криму в самих різних іпостасях, в тому числі як журналіст. Наприклад, у 2018 році, коли в Росії проводилися президентські вибори, він їздив до Криму спостерігати за цим нелегітимним електоральним процесом. Там він був не стільки офіційним спостерігачем, скільки супроводжував одного з членів праворадикальної партії “Альтернатива для Німеччини” (AfD), з якою він дуже міцно пов’язаний. Крім того, він відомий постійними публікаціями, які легітимізують дії Кремля.

Чому я думаю, що це був саме він? Є кілька чинників, які вказують на це. Справа в тому, що він дуже добре знайомий з Матеушем Піскорським. Вони співпрацюють вже років п’ять. Чи, може, вони і раніше були знайомі. Матеуш Піскорський, наприклад, запрошував Оксенрайтера спостерігати за так званим “референдумом” у Криму в березні 2014 року. Вони разом їздили, наприклад, до Сирії. Вони брали участь в декількох спільних заходах, дуже щільно співпрацювали. У минулому році німецькі журналісти вже писали про ці зв’язки Оксенрайтера і Піскорського, називаючи першого “провідником кремлівського впливу в Німеччині”. Оксенрайтер також був знайомий з Прокоповичем”, – свідчить дослідник Шеховцов.

“Багато людей на Заході, які є прокремлівськими, здатні на власну ініціативу. Тому що вони знають, що можуть бути винагороджені за це. Вони самі подають деякі ідеї, реалізовують деякі проекти в очікуванні того, що вони за це будуть винагороджені”, – каже Шеховцов.

“Поки не встановлено, що Оксенрайтер був інструктований безпосередньо людьми з Росії. Він міг зробити цю акцію сам, тому що він займається прокремлівською діяльністю вже давно і знає, що це може бути винагороджено. Тут є “проросійський слід”, так, але російський поки не встановлено”, – зазначає дослідник.

Як інформувала “Новинарня“, закарпатський обласний офіс Товариства угорської культури Закарпаття (КМКС, ТУКЗ) в Ужгороді, за адресою Православна набережна, 5, спершу намагалися підпалити 4 лютого 2018 року, кинувши у вікно пляшку із запальною сумішшю. Тоді підпал не завдав великої шкоди, було пошкоджено тільки скло.
Голова Закарпатської ОДА Геннадій Москаль заявив, що підпал вчинили двоє польських радикалів.

Підпал будівлі Угорського культурного товариства в Ужгороді 4 лютого 2018. Фото: Еспресо.tv

Уранці 27 лютого 2018-го було скоєно другий підпал, із застосуванням вибухівки. Як і перший, він спричинив різку реакцію Угорщини.
Пожежа, що виникла через вибух, знищила фактично майно в приміщенні.

Як заявляють у прокуратурі, досудовим розслідуванням встановлено та доведено причетність до вчинення даного злочину чотирьох осіб, серед яких троє громадяни України та один – Молдови.
На початку березня, правоохоронці затримали двох безпосередніх виконавців у місті Кропивницький, з них один АТОвець. Ще двоє (один з яких є організатором) – оголошені у міжнародний розшук. Повідомлялося про втечу організатора у Придністров’я.

Дії підозрюваних кваліфіковані як готування до диверсії (ст. 14, ст. 113 КК України), теракт (ч. 2 ст. 258 КК України), придбання, перевезення вибухових речовин без передбаченого законом дозволу (ч. 1 ст. 263 КК України) та умисне пошкодження майна вчинення групою осіб (ч. 2 ст. 194 КК України).

Related Posts