Розв’язка політичної кризи у Молдові: чого чекати Україні?
Як зміна влади у Молдові вплине на відносини з Україною та Росією.
Криза двовладдя
До 15 червня у Молдові фактично існувала ситуація двовладдя з двома урядами і парламентською більшістю, легітимність якої не визнає попередня влада на чолі з найбільшим олігархом країни Владом Плахотнюком.
Соціалісти разом із прозахідним блоком ACUM створили тимчасову коаліцію, отримавши посаду спікера та віцепрем’єра, однак Демократична партія цієї коаліції не визнає. Старий в. о. прем’єра та уряд, який контролює доступ до урядових будівель заявляв, що нова парламентська коаліція та їхній уряд сформовані у недозволенні законом терміни, а отже – нелегітимні. А новий уряд, який отримав визнання країн Заходу, існував швидше віртуально.
Демократична партія, яка перебуває під контролем Плахотнюка, контролює більшість керівних посад в країні: прокуратура, поліція, антикорупційне бюро, судова система включно із Верховним судом. Навіть місцева влада залишається під його контролем – 90% мерів є членами Демпартії. Діючий парламент, стара влада вважала розпущеним. А Конституційний суд країни повністю підпорядкований старій владі і здатний за її запитом протягом години скасувати будь-яке рішення нової влади.
Старій владі є що втрачати, адже неформального “хазяїна Молдови”, олігарха та лідера Демократичної партії Влада Плахотнюка, цілком можуть посадити на лаву підсудних. Його головні політичні опоненти обіцяли це зробити під час передвиборчої кампанії й, очевидно, налаштовані втілити обіцянку в життя. Довгий час Демпартія презентувала себе як єдина сила, здатна зупинити російський вплив у Молдові. Цей аргумент спрацьовував і з геополітичних міркувань. Адже Держдеп США кілька років поспіль закривав очі на усі проблеми молдовської політики. Однак корумпованість влади в Молдові набридла навіть Заходу. Демократичну партію Молдови (ДПМ), в ЄС вже давно відкрито називають корумпованою, тож міжнародна ситуація складається явно не на користь “демократів”.
Довгий час партійні соратники олігарха Плахотнюка вели жорстку боротьбу, не пускали суперників до державних установ, зберігали контроль за усіма силовими відомствами. Соціалісти, очолювані президентом Додоном і блок ACUM сформували уряд на чолі з Майєю Санду, яку відмовлялася визнавати Демпартія Молдови, посилаючись на те, що уряд було сформовано пізніше встановленого терміну.
Несподівана капітуляція
Однак вже цієї п’ятниці, вночі, Плахотнюк та низка інших топ-представників влади, терміново почали покидати країну. В пресі поширилися чутки, що Плахотнюк готується до капітуляції. Старий уряд країни готовий поступитися новому, і зняти блокаду урядових установ. В пресі стверджують, нібито головним фактором такої капітуляції олігарха став тиск збоку США та візит американського посла до органів молдовської влади.
“Прем’єр-міністр Павел Філіп та усі міністри від сьогоднішнього дня йдуть у відставку. Це рішення дасть чіткий сигнал, що Демпартія не тримається за владу”, – заявив заступник голови ДПМ Владімір Чеботар на екстреному брифінгу. При цьому Чеботар наголосив: “Наше рішення не зніме політичну та інституційну блокаду, у якій перебуває країна… Новоутворений уряд діятиме незаконно, а посадовці у органах влади не матимуть можливості виконувати рішення такого уряду, бо ризикують потрапити під юридичну відповідальність”. При цьому Філіп попросив майбутню владу “не мститися” представникам влади, які працювали під його керівництвом. Екс-глава уряду побажав успіху “наступному прем’єрові”, але наголосив, що й досі вважає парламент та уряд Майї Санду незаконними. А також зауважив, що мріє про час, коли майбутнє Молдови визначатиме виключно народ, а “не хтось з-за кордону”.
Чеботарьов також відзначив, що демократи залишаються на позиції, що уряд Майї Санду був сформований незаконно і раціональним варіантом у цій ситуації будуть лише дострокові вибори. За цих умов Демпартія оголосила, що має намір протистояти надалі федералізації Молдови всіма доступними способами
У свою чергу, нова прем’єрка Молдови Майя Санду разом з президентом Ігорем Додоном закликала людей вийти на протест у неділю. “Приїжджайте з усіх куточків країни. Завдяки вам диктатор упав. Сьогодні ми можемо говорити, що Плахотнюк переможений. Будьте пильні. Плахотнюк зробить все, щоб перешкодити вам прийти на марш. Приходьте вчасно, приїжджайте до родичів і залишіться на ніч, якщо можливо”, – додала вона. І наголосила, що лідер Демпартії, олігарх Плахотнюк відповість за свої дії за законом.
Демократична партія з цього приводу вже зробила офіційну заяву. “У зв’язку зі спекуляціями, що з’явилися в ЗМІ про так зване зникнення лідера ДПМ, відзначаємо, що Плахотнюк поїхав на кілька днів з країни до своєї сім’ї”, – йдеться в повідомленні.
Висновки для України
Україна виявилася чи не єдиною демократичною країною, котра відкрито підтримувала старий уряд Молдови, незважаючи на те, що його засуджували всі західні держави. Колишня влада у Молдові останні роки була досить зручною для Києва. Молдова за часів Плахотнюка, незважаючи на корупційні скандали, досить успішно протистояла впливу Росії. Була припинена ротація російських “миротворців” у Придністров’ї, новини російського телебачення в країні почали обмежувати; а російських журналістів та політиків досить часто не впускали в країну, розвертаючи в аеропорту.
То ж коли наші західні партнери почали різко критикувати уряд Демократичної партії, наша держава стала єдиною, хто спробував публічно додати легітимності Демпартії. Український посол став першим іноземним дипломатом, який публічно зустрівся з прем’єром Філіпом, в той час, як інші посли у Молдові, відмовлялися від офіційних зустрічей з урядовцями Кабміну Філіпа. При цьому, новий, “опозиційний” уряд Майї Санду отримав визнання з боку більшості закордонних дипломатичних відомств, а новий міністр МЗС Ніку Попеску був запрошений Парижа, де мав офіційну зустріч із представниками G7.
У цій ситуації Україна здійснила навіть своєрідний дипломатичний парадокс: визнала одночасно двох прем’єрів та два уряди Молдови, хоча згодом в українському МЗС зазначили, “два прем’єри – це забагато“. Таку непослідовність українського МЗС також можна зрозуміти: через участь у новій коаліції проросійської партії Ігоря Додона, а також підтримку уряду соціалістів з боку РФ, Україна може отримати не дружнього сусіда на заході. До того ж, політика Плахотнюка для України відзначалася передбачуваністю та протистоянням РФ, а нова коаліція тепер означатиме як мінімум невизначеність.
Зокрема, до нового уряду Молдови увійшли соціалісти, а посаду віце-прем’єра, відповідального за Придністров’я, віддали проросійському прибічнику В. Шова. Хоча й прибічники РФ не мають більшості в новому уряді Санду, що дає певні оптимістичні шанси, щодо збереження якщо не прозахідного, то хоча б нейтрального статусу Молдови. До того ж, тимчасовий відступ партії Плахотнюка ще не гарантує, що криза у Молдові завершилася і уряд з представників соціалістів безперешкодно розпочне нову російську політику країни.
Зрештою, новостворена коаліція проєвропейських то проросійської партії довго не протягне, що відверто визнають самі політики цих партій. Як і не можна бути певним у тому, що усунення впливу Плахотнюка гарантує Молдові деолігархізацію, демократію та збереження євроінтеграційного курсу. Очевидно, що ситуація у Молдові залишається напруженою, а політична криза остаточно не розв’язана, тож зберігається ймовірність дострокових виборів у найближчому році, на яких на перші місця можуть вийти інші політичні сили.
Автор: Валерій Майданюк
