Український аспект американського скандалу
Україна знову опинилася в епіцентрі політичного скандалу в США, а від обставин оприлюднення українських справ американських політиків залежить питання імпічменту діючого президента Дональда Трампа та доля наступних американських виборів. Однак від своєї ключової ролі в американській політиці Україна навряд чи щось може виграти, а лише постраждати.
Українські справи американських політиків
Після телефонної розмови Дональда Трампа з українським президентом Володимиром Зеленським, провідні американські меліа написали на перших шпальтах, що нібито президент Трамп тиснув і дуже наполегливо рекомендував Зеленському почати розслідування бізнесової діяльності сина Джо Байдена, який є одним з головних конкурентів Трампа на наступних президентських виборах 2020 року. На підставі цього, спікер Палати представників Ненсі Пелозі оголосила про початок імпічменту президенту Трампу.
Справа стосується не зовсім прозорої діяльності Хантера – сина колишнього віце-президента США Джо Байдена, який у 2014 році став одним із членів Наглядової ради компанії Burisma, що належить українському мільйонеру Миколі Злочевському. Ця газовидобувна компанія у свій час потрапила до п’ятірки найбільших приватних нафтогазових компаній. Чимало американських видань, зокрема The Washington Post назвало таке призначення проявом непотизму та використання Байденом службового становища для влаштування родичів на хлібні посади, адже за офіційним контрактом із Burisma Хантер Байден отримував щомісячний гонорар у розмірі 50 000 доларів.
В цій ситуації, перед виборами у Трампа згадали про “український компромат” на колишнього віце-президента, прагнучи відплатити демократам тією ж монетою за організований ними скандал із керівником передвиборчого штабу Трампа Пола Манафорта, який був пов’язаний з корумпованим президентом втікачем Януковичем.
Будучи причетним до колишнього міністра Януковича Злочевського та ставши об’єктом санкцій, Burisma потрапила в складне юридичне становище. Байден-старший став героєм історії, в якій його син входив до складу компанії, проти якої розпочали провадження українські правоохоронні органи. Невдовзі Байден почав публічно вимагати звільнення тодішнього генпрокурора України Віктора Шокіна і порушував цю проблему у розмові з тодішнім президентом Петром Порошенком.
Байден розповів про цей епізод наголошуючи на “регресі у боротьбі з корупцією” в Україні. За словами Байдена, домовляючись про черговий кредит, він отримав від українського президента Порошенка обіцянку – “вжити кроки щодо генерального прокурора”. Але Київ слова не дотримався, і Байден взявся погрожувати скасуванням мільярдного кредиту: “Я сказав: я їду через 6 годин, якщо ваш генпрокурор не звільнений до того часу, ви не отримуєте грошей. І той сучий син був звільнений. І на його місце поставили того, кому на той час довіряли”. А у січні 2018 року, Burisma заявила про завершення процесуальних і судових справ в Україні проти Злочевського і операційних компаній, що входять до складу Burisma Group.
За даними журналістів Buzzfeed у відповідь, Шокін разом зі своїм наступником Луценком, передали оточенню Трампа компромат на конкурента, зокрема, щодо участі Байдена-молодшого у діяльності Burisma, яку розслідувала українська прокуратура. Байден фактично був звинувачений пресою в тиску на Україну та лобіюванні корисливих інтересів. Трамп назвав “ганебною” поведінку свого політичного конкурента, а його адвокат Рудольф Джуліані висловив думку, що Байден міг керуватись бізнесовими інтересами сина.
Україна на шпагаті
Однак після телефонної розмови із Зеленським 25 липня 2019 року, розмовляючи про непрозору діяльність сина американського політика в Україні, в епіцентр скандалу потрапив вже сам Трамп, будучи звинуваченим у “спробі тиску на президента іншої країни з метою отримання компромату на американського політика та головного конкурента на виборах. Більше того, перед розмовою із Зеленським, Трамп оголосив про призупинення надання фінансової допомоги Україні. На думку лідера США, європейські країни, наприклад Франція та Німеччина, мають також надавати підтримку Україні, а оскільки вони не роблять це достатньою мірою, то основну допомогу Київ завжди розраховує отримати від Вашингтона.
Демократи одразу ж оголосили про недостойну поведінку Трампа розцінивши це як тиск на українського президента. Адже вимога щодо розслідування справи Байдена та грошова допомога, як фактор впливу, який залежить від ходу розслідування цієї справи Україною, виглядають саме як шантаж, відповідно до американського закону про хабарництво.
Фактично Україна стала ключем до викриття непрозорих справ топових американських політиків як Демократичної, так і Республіканської партій США. І від відповіді української влади, може залежати майбутнє Трампа та Байдена і їхніх політичних сил. Адже як прецедент імпічменту Трампа, так і вимога американського суспільства розслідування справи Burisma, стане потужним ударом по всій американській політичній системі, від якого постраждають і республіканці, і демократи.
Ситуація складного вибору для України не була б такою катастрофічною, якби не близькі президентські вибори в Штатах, які відбудуться вже через рік. І ніхто не знає, хто отримає на них перемогу – демократи чи Трамп і республіканці, то ж Україні зараз непросто вирішити, кого підтримати у “компроматній справі”. Підтримавши демократів, Україна розчарує Трампа, який має високі шанси стати президентом на другий термін. Водночас, підтримавши Трампа, можна посваритися з демократами, кандидат від яких (а не виключено, що це може бути навіть Джо Байден), може перемогти Трампа у передвиборчій гонці. Фактично будь-який вибір для України, може бути катастрофічним та означатиме втрату американської підтримки в умовах боротьби проти російської агресії.
А мовчання та збереження нейтралітету, розчарує обидві американські партії, які можуть втратити вагомий козир у передвиборчій кампанії. Тобто будь-який варіант розв’язання цієї кризи, не гарантує Україні уникнення втрат. Більше того, причетність американських політиків до непрозорих справ, пов’язаних з Україною та гучні скандали, які вибухнули після цього, можуть відбити бажання американських політиків взагалі мати справи з Україною.
В цій ситуації, Україні варто не лише обрати мудру зовнішньополітичну стратегію та уникнути втручання в американські вибори, щоб не нашкодити ймовірному переможцеві майбутньої президентської гонки. Але й окрім сліпої орієнтації на американську підтримку, необхідно зміцнювати власну обороноздатність та вибудовувати відносини з тими країнами, для яких зацікавленість Україною та її захист від російської агресії не можуть бути лише елементом передвиборчих кампаній. Такими є країни Міжмор’я, і насамперед – Польща, Литва, Латвія, Естонія, Грузія, які мають з нашою державою спільний геополітичний інтерес та спільну загрозу, тому просто приречені бути разом.
Автор: Валерій Майданюк
