Молдова повертається до Москви?

Відставка уряду та зміцнення позицій проросійської влади у Молдові створює додаткові безпекові загрози на південних та західних кордонах України та може стати прикладом для “реінтеграції” Донбасу за придністровським сценарієм.

Розвал неприродної коаліції

Молдова, яка стільки місяців страждала від політичних міжусобиць та перманентної коаліціади, знову падає у нову політичну кризу. 12 листопада хитку та взаємосуперечливу коаліцію, з проросійської Соцпартії (ПСРМ)  та про європейського блоку ACUM було розвалено, а уряд з прозахідних міністрів на чолі з прем’єром Майєю Санду,  відправлено у відставку. Незважаючи на те, що за цю коаліцію виступали усі світові гравці – і ЄС, і США, і РФ, Молдова пішла іншим шляхом, розвіявши європейські надії на те, що Росія та Захід можуть вести спільну геополітичну гру. 

Парламент Молдови підтримав ініціативу соціалістів щодо вотуму недовіри проєвропейському уряду Майї Санду, а за відставку уряду проголосували 62 депутати. Ініціатором повалення уряду стала Партія соціалістів, реальним лідером якої є проросійський президент Молдови Ігор Додон. До проросійських сил також долучилася і Демократична партія, яка перебуває під впливом одіозного олігарха-втікача Влада Плахотнюка. Виступаючи з трибуни парламенту перед голосуванням за вотум недовіри, Санду заявила депутатам: “Ви зрадили кожного громадянина, який сподівався. Ви зрадили людей занадто багато разів. Коли проводили корупційні схеми, змушували людей їхати, закривали очі на події”. Після відставки уряду, Соцпартія внесла поправки в закон “Про прокуратуру” за якими, новий прем’єр-міністр тепер отримує право обирати кандидатів на пост генпрокурора, тож позиції соціалістів будуть значно розширені в правоохоронній сфері.

Номінально причиною розвалу коаліції стала суперечка навколо процедури призначення генпрокурора, в якій Соцпартія намагалася підтасувати результати конкурсного відбору та штучно накрутити рейтинг близьких до соціалістів кандидатів. Прем’єр-міністр Санду почала вимагати виправлення  результатів та оголосила новий конкурс. Проте реальна причина конфлікту між коаліційними партнерами полягала  в боротьбі за посаду мера Кишинева, де у другому турі зійшлися кандидати від ACUM та Соцпартії, і перемога дісталася проросійським соціалістам.

Реставрація Додона

Де факто в Молдові найвпливовіші важелі в держуправлінні опинилися в руках проросійських сил, адже позбувшись небажаного партнера, партія Додона  або буде створювати коаліцію з Демпартією (олігархічного лідера якої вони нещодавно скинули з політичного Олімпу) і отримати посаду прем’єр-міністра. Або ж Додон може відправити парламент на позачергові вибори, що є найбільш ймовірним варіантом, позаяк Додон публічно заявив, що на коаліцією із Демпартією не погодиться, тож оголошення дострокових виборів стає  фактично неуникним.

Показово, що в союзі з проєвропейським блоком ACUM, соціалістам Додона вдалося зруйнувати політичну імперію Плахотнюка і значно посилити позиції номінального президента. Додон, чиї обов’язки на посаді президента були фактично представницькими, став реальним главою держави та повернув собі контроль над силовими структурами та над найважливішими міністерствами. Демпартія Плахотнюка ж приєдналася до пропозиції політичної помсти, підтримавши ініціативу одного із вчорашніх суперників, завдяки яким, її лідеру було завдано колосального політичного удару. Наразі проросійська Партія соціалістів Молдови вирішила сформувати уряд меншості за участю президента Молдови та інших парламентських фракцій.

Наслідки для України

Наслідки політичної кризи в сусідній Молдові та відставки про європейського уряду є потенційно дуже небезпечними для України. Адже тепер, після ймовірних дострокових виборів, зростають шанси на формування у Молдові на 100 % проросійської влади з промосковським президентом та урядом. Зростає ризик й геополітичного розвороту Молдови на Москву, адже фінансова підтримка від ЄС та США надходила насамперед завдяки довірі до персони Майї Санду, в той час, як олігархічній Демпартії, навіть у разі створення коаліції з ПСРМ, на Заході не довіряють.

Не менш реальним сценарієм може бути звернення проросійської влади Молдови по фінансову допомогу до Москви. І зрозуміло, що ця допомога передбачатиме політичні зобов’язання перед Кремлем. До того ж, як зазначає  український журналіст Сергій Сидоренко, –  такий розворот може посилити скепсис ЄС щодо європейських перспектив країн “Східного партнерства”, додавши недовіри у ставленні Брюсселя до регіону в цілому, що не може не відбитися на Україні.

Крім того, здобувши реальну владу, Ігор Додон може розпочати переговори про інтеграцію Придністров’я, що може стати зразком для Донбасу. Сумнівів у реальності таких намірів проросійського президента Молдови не бракує, що засвідчують його щирий пієтет Додона у ставленні до Росії та візити у сепаратистське Придністров’я, щоб разом із невизнаним лідером цього сепаратистського утворення відсвяткувати День народної єдності Росії.

Тож є зростаюча загроза того, що досвід Молдови може стати інструментом у інформаційній війні, яку Кремль веде проти України, схиляючи українського гаранта до “примирення” на умовах Москви. У будь-якому разі, зміцнення позицій проросійської влади у Молдові створює додаткові безпекові загрози на південних та західних кордонах України.

Автор: Валерій Майданюк