Німецький письменник про цинічну гру Путіна: метою є побудова державної ідеології

Боріс Райтшустер вважається одним з найкращих знавців сучасної Росії в Німеччині , передає Польське радіо.

Німецький письменник та публіцист Боріс Райтшустер не має сумнівів, чому президент Владімір Путін та інші представники російської влади прославляють Сталіна і нападають на Польщу. Він переконаний, що йдеться про побудову державної ідеології, а цю стратегію описує як «цинічну гру». Райтшустер вважається одним з найкращих знавців сучасної Росії в Німеччині. Він 16 років був кореспондентом німецького тижневика «Focus» у Москві.

«Перемога в Другій світовій війні – це для Владіміра Путіна ідеологічне серце його системи. Колишню роль комуністичної ідеології сьогодні відіграє культ перемоги. Це ідея, яка визначає ідентичність держави Путіна», – пояснює Боріс Райтшустер.

За його словами, створення цього міфу вимагає того, щоб відбілити Сталіна, а отже, фальсифікувати історію.

«Сталін був злочинцем, автором геноциду, кривавим тираном. Тому – за логікою Кремля – ​​слід постійно відвертати від цього увагу. Це необхідно для захисту серця путінської системи. Останній масований словесний напад на Польщу сходиться з цією стратегією. Російські політики кажуть: гляньте, роль Сталіна була навіть позитивнішою, ніж здавалася. Пакт Гітлера-Сталіна був не таким уже й поганим, це була просто самооборона, і Польща сама собі винна. Це абсолютно цинічно, адже з жертви – Польщі – роблять злочинця», – каже дописувач.

На думку Боріса Райтшустера, історична політика, яка полягає у формуванні гордості з перемоги у Другій світовій війні та відбілюванні Сталіна, є дуже важливим фактором внутрішньої політики.

«Попри бундючну риторику, росіяни страждають від комплексу неповноцінності. Вони програли „холодну війну”, СРСР розпався, а їхня економіка, незважаючи на невичерпні природні ресурси, мається ненайкраще. Культ перемоги – чудовий засіб проти цих комплексів. Це ідея, яка зцілює суспільство», – ставить діагноз експерт.

Цікаво, що кремлівські стратеги придумали ідею будувати саме таку оповідь відносно недавно, бо 2005 року. Після параду перемоги у 60-річчя поборення Третього Райху. Боріс Райтшустер згадує, що це мав бути останній такий великий парад. Однак, виявилося, що росіянам такі дійства подобаються. (…) Вони можуть з ними ідентифікуватися; ще живі ветерани Великої Вітчизняної війни, а в кожній родині був „дід, який поліг під Берліном або визволяв Варшаву”», – звертає увагу публіцист.

«Все це пояснює, чому Кремль вирішив мобілізувати громадян навколо цієї історії, а не, наприклад, перемоги над Наполеоном. Перш за все, через потенціал асоціації, а також тому, що він мав на що посилатися. Адже ще за Брежнєва Вітчизняна війна була одним з наріжних каменів ідентичності „радянського народу”. А якщо при нагоді можна вдарити Польщу, тим краще», – пояснює Боріс Райтшустер.

На запитання, чи оповідь Кремля потрапляє на податливий ґрунт, дописувач каже, що більшість росіян страждає від політичної апатії і занадто зайнята вирішенням повсякденних проблем. Існує меншість, яка надзвичайно критично оцінює фальсифікацію історії; це, в основному, рішучі противники путінської системи.

«Також у суспільстві є значна група, яка живиться інформацією державного телебачення, і саме їй адресуються чергові підтвердження того, що Сталін був добрим. Такі дії використовують, щоб викликати патріотичне піднесення. І представляти Владіміра Путіна як захисника доброго імені Росії і того, хто невдячну Польщу ставить у куток», – каже Боріс Райтшустер.