Мирний марш на Крим: чи пройде Європа тест на демократію?

Анонсований кримськими татарами мирний марш на Крим з метою привернення уваги до порушення Росією прав людини на півострові, може стати знаковим тестом на демократію як для української влади, так і для міжнародної спільноти, а для РФ може обернутися новими санкціями.

Татарський похід на Крим

Ще у грудні 2019 року голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров анонсував “мирний марш на Крим”, а сьогодні озвучив дату акції – 2 травня цього року. На цей день кримськими татарами заплановано масовий перетин адміністративної межі з анексованим Кримом, а в перших лавах на Крим йтимуть члени Меджлісу, народні депутати та західні партнери з міжнародних організацій.

“Росія намагається всіма своїми можливостями викорчувати кримських татар зі своєї землі. Для нас це загроза існуванню, можливо, перша за останні роки з часів депортації, і вона дуже реальна”, зазначив лідер кримськотатарського народу Рефат Чубаров. Зазначається, що акція ненасильницького опору під назвою «Світ – проти насильства і окупації. Марш гідності».
відбудеться у пункті пропуску “Чонгар”. Метою цієї акції є допомога міжнародним організаціям, включаючи ООН, ОБСЄ, ЄC, Раду Європи, в реалізації та втіленні в життя ними ж задекларованих та прийнятих рішень на підтримку суверенітету і територіальної цілісності України. А також задля актуалізації проблеми забезпечення захисту і дотримання прав і свобод кримськотатарського народу – корінного народу Криму та етнічних українців, які проживають в Криму.

 “Ми йдемо до себе додому”, – заявив Чубаров та підкреслив, що після окупації Криму Росія не виконала жодного міжнародного рішення, тому ця мирна акція повинна допомогти “повернути її в правові рамки”. Також він додав, що організатори звернуться до ряду країн і міжнародних організацій, щоб вони взяли участь в марші.

Ініційована кримськими татарами правозахисна акція стала виявом гостроти і нагальності проблеми окупованого Криму та кримськотатарської діаспори, яка втомилася безуспішно очікувати й спостерігати, як питання Криму вже відверто ігнорується як українською владою, так і для міжнародною спільнотою. Наголошуючи в паперових деклараціях про глибоке занепокоєння фактом анексії Росією українського півострова, європейські держави, тим не менше, приймають російську делегацію до ПАРЄ, в яку включені також і “депутати” від окупованого Криму. А президент Франції Емманюель Макрон навіть заявив, що військова агресія Росії проти сусідніх держав, зокрема, проти України, не повинна заважати зближенню Франції з РФ. Тобто Європа закриває очі на анексію півострова і не проти пожертвувати правами людини та потуранням міжнародного права в обмін на партнерські стосунки з РФ та вигідну енергетичну торгівлю. Натомість українська влада, схоже, більше зайнята проблемою реінтеграції Донбасу і налагодження діалогу з російськими окупантами, повністю забувши про Крим. Саме тому, кримські татари вирішили припинити мовчати і почати діяти.

Кримськотатарська діаспора, яка вже шостий рік проживає в материковій Україні, Туреччині та інших європейських державах, не лише піддається зневірі у можливості повернення на батьківщину, але й невдовзі може зіткнутися з проблемою асиміляції. Адже тривала відірваність багатьох кримських переселенців від своїх  культурних традицій та носіїв мови, може призвести до послаблення національної ідентичності молодшого покоління. Це добре розуміють і представники Меджлісу кримськотатарського народу, які повинні нагадати своїм співвітчизникам по обидва боки адміністративної межі, що боротьба триває і про Крим ніхто не забув.

Чим це закінчиться?

Анонсована Меджлісом акція мирного захисту прав людини в Криму була різко розкритикована  представниками окупаційної влади півострова, які навіть пригрозили учасникам маршу “суворими заходами”, – тобто тюрмою та насильством. Зокрема, ватажок окупаційної адміністрації Криму Сергій Аксьонов заявив, що до організаторів та учасників мирної ходи з материкової частини України до анексованого півострова, як до порушників, будуть застосовані “усі допустимі засоби”. “Усі марші можливі лише до нейтральної смуги, після нейтральної смуги, як і до всіх порушників кордону, будуть застосовані … законні заходи. “, – заявив посібник російських окупантів.

Світова спільнота добре розуміє, що під “законними заходами” в Росії розуміються будь-які прояви жорстокої поведінки спецпідрозділів “ОМОН”, які розганяли демократичні мирні мітинги в російських містах, і всі дії поліції були визнані “законними” російськими судами. Деякі псевдо-депутати окупованого півострова, зокрема Андрій Козенко пригрозили, що учасників акції вже чекатимуть автозаки, які відвезуть “порушників” до Сімферопольського СІЗО, а кримінальні справи на лідерів кримськотатарського народу заведені вже наперед. До того ж, враховуючи погрози Аксьонова, згідно яких “для захисту кордону будуть використані усі засоби”, виникає дуже серйозна загроза кривавої розв’язки правозахисної акції.

Адже якщо демонстранти спробують перейти лінію розмежування з озброєними російськими прикордонниками, немає сумнівів, що Росія не оглядатиметься на міжнародне право чи гарантовані демократичні права учасників мирних заходів. Не виключено, що демонстрантів може бути і побито, і поранено з травматичної зброї, чи навіть захоплено в полон та ув’язнено в російських тюрмах, так, як це сталося з українськими моряками в Керченській протоці, які до того ж, були в міжнародних водах. Росіяни можуть навіть відкрити вогонь з вогнепальної зброї, добре розуміючи, що окрім кількаденного  обурення в світовій пресі та незначних додаткових санкцій, це  нічим на загрожує РФ і не особливо змінить ставлення світових лідерів до Росії. Натомість пропустивши демонстрантів – Росія проявить слабкість, і тоді свої ж громадяни, які втомилися від двох десятиліть путінської диктатури, почнуть ще активніше виходити на мітинги проти владного беззаконня. Успішний приклад кримських татар може надихнути російських опозиціонерів, то ж Кремль зацікавлений в демонстрації жорсткості як перед українцями і кримськими татарами, так і перед росіянами.

Гібридні “прикордонники”?

Кремль може вдатися навіть до більш витончених, але ще жорстокіших методів гібридної агресії – тітушок. Перевдягнуті в цивільне співробітники ФСБ, граючи роль “місцевих кримчан” озброєних битами і кастетами, можуть вчинити розправу над учасниками мирної акції, демонструючи, що нібито “прості кримчани проти повернення кримських татар на півострів”. А перевдягнувши в цивільне чеченців, які гратимуть роль “проросійських кримських татар”, Кремль може продемонструвати світовій пресі, що на півострові все не так однозначно, і начебто чимало кримських татар підтримують РФ й виступають проти будь-яких маршів.

Така картина може подаватися світу як внутрішній громадянський конфлікт між обома групами кримських татар через політичні переконання, а російські військові у формі зберігали нейтралітет і не вчиняли жодних насильницьких заходів. В такому випадку, лідери Франції та Німеччини можуть погодитися з тим, що немає достатніх підстав для накладення додаткових санкцій на Росію, хоча Москві й варто звернути увагу на ситуацію на півострові.

Якщо ж учасники анонсованого травневого маршу  на Крим не перейдуть лінії контрольованої російськими військами, а влаштують мітинг на адмінмежі – це стане додатковим інформаційним приводом нагадування росіянам та світові про проблему окупації півострова і трохи “полоскоче нерви” кремлівському диктатору. Кримські татари активізуються та мобілізуються навколо лідерів Меджлісу, “татарська тема” на кілька днів стане популярною в світових ЗМІ, а українська влада буде змушена хоча б на словах більше згадувати про Крим в переговорах з РФ. В такому випадку, “похід на Крим” не призведе до жертв, але й не принесе відчутних результатів, ставши нагадуванням світові про наявність проблеми.

Тест на демократію

Якщо ж правозахисна акція супроводжуватиметься проривом на контрольовану окупантами територію і закінчиться насильством з боку росіян та ув’язненням учасників заходу, тоді реакція Володимира Зеленського та європейських держав мала б бути рішучішою. Цілком можливо, що обурена громадськість європейських країн навіть доб’ється додаткових санкцій для РФ, і це на певний час заморозить партнерські проекти та відносини Москви з Берліном та Парижем. А Сполучені Штати можуть навіть використати такий кримський інцидент для додаткового тиску на проекти російських газопроводів у Європі, зокрема “Північний потік-2”. Додаткова напруженість в Балто-Чорноморському регіоні (Міжмор’я) також могла б стати черговою підставою для активізації воєнно-політичної співпраці України з Польщею та країнами Балтії, якби в такому інтеграційному безпековому проекті була більш зацікавлена діюча українська влада.

Найсумнішим залишається той факт, що в цивілізованому ХХІ столітті для привернення уваги громадськості до дискримінації українців та кримських татар на окупованому півострові, світові потрібні нові жертви, поранені та ув’язненні, щоб на короткий час припинити закривати очі на порушення Росією міжнародних норм і прав людини.

Автор: Валерій Майданюк