Крок до польсько-українського порозуміння

Під час робочого візиту президента України Володимира Зеленського до Польщі 26-27 січня було озвучено декілька важливих заяв, які можуть стати вагомим кроком для польсько-українського порозуміння та поглиблення інтеграційних процесів на теренах Міжмор’я.

Відновлення пам’ятників та спільні перемоги

Відносини України та Польщі отримали нову перспективу перенавантаження після обрання нового українського президента, а Анджей Дуда був першим главою держави, котрий подзвонив із привітаннями до Володимира Зеленського після інавгурації. І наразі ця добра тенденція взаємин між президентами продовжує зберігатися.

В рамках участі у пам’ятних заходах в Освенцимі, приурочених до 75-ї річниці звільнення концтабору Аушвіц-Біркенау, Володимир Зеленський та його польський колега Анджей Дуда виступили із спільною заявою,  яка стала значним кроком вперед у взаєминах між обома державами.
Зокрема, Зеленський зазначив, що Україна підтримує Польщу в історичній суперечці з  Росією щодо відповідальності СРСР за початок Другої світової війни. “Польща і польський народ першими відчули наслідки злочинної змови тоталітарних режимів. Це призвело до початку Другої світової війни і дозволило нацистам запустити смертельний маховик Голокосту”, – наголосив Зеленський. А пізніше український гарант зазначив, що “Ми з Анджеєм Дудою відверто обговорили питання спільного минулого задля майбутнього. Україна відновила пошукові роботи, польські експерти провели перші розкопки на Львівщині. Очікуємо, що Польща відновить пошкоджену українську могилу на горі Монастир і візьме її під захист”. Польща, за словами Зеленського, виконає обіцянку і обидві країни поважатимуть та охоронятимуть пам’ятники, які мають значення для українців та поляків.

Натомість президент Польщі Анджей Дуда запросив  українського колегу спільно відзначити 100-річчя Варшавської битви, коли війська Юзефа Пілсудського і Симона Петлюри розбили 200-тисячну більшовицьку армію у серпні 1920 року, яка готувалася до захоплення Польщі та “визвольного походу” в Європу. “Я запропонував пану Зеленському спільно вшанувати пам’ять польських та українських солдатів, які разом у 1920 році боролися з більшовицькою навалою” – сказав польський президент.

Варшавська битва, яка відбулася 13-25 серпня 1920 року, дійсно мала велике об’єднавче значення для українців, поляків та всіх народів Міжмор’я. Об’єднане  військо Польщі та УНР тоді розгромило армію більшовицької Росії, що намагалась принести на багнетах комуністичну революцію в Німеччину та Францію. Це приклад, як народи Міжмор’я зупинили навалу зі сходу та врятували Європу.  Після цієї спільної перемоги Польська республіка змогла відстояти свою незалежність, а комуністичні повстання в Європі було придушено, але Україна свободи так і не здобула. 

А Росія проти

Спільні історичні ініціативи польського та українського президентів з обуренням засудили в Москві, адже і Варшавська битва, і участь СРСР у розв’язанні Другої світової війни, є тими концептами, які викривають радянську імперську сутність, яку сучасна РФ обрала елементом своєї державної ідеології.

Зокрема, директор Служби зовнішньої розвідки Росії Сергій Наришкін заявив, що український президент Зеленський все більше “занурюється в ідеї українського націоналізму”, а прессекретар  Путіна Дмитро Пєсков назвав вислови Зеленського “помилковими”, згадавши принагідно “дідів, які воювали”. Російська преса, яка вже звикла до традиційної “компромісної” риторики Зеленського, яка, зазвичай, дуже обережно враховувала розбіжності між Москвою та Заходом, розкритикувала українського гаранта за “відверто антиросійські висловлювання”.

Москві б дуже не хотілося, щоб президент, якого чимало патріотичних та прозахідних сил називають “ідеологічно амбівалентним” та навіть “проросійським”, так відверто дрейфував у інший ідеологічний табір. І навіть не справа в тому, що, очевидно, у Зеленського був хороший спічрайтер,  який добре розуміє специфіку теперішнього польсько-російського історичного протистояння. Це також свідчення того, що в команді президента Зеленського є люди, які озвучують тези, болючі для російської владної ідеології, і український гарант в цій історичній суперечці став на бік Польщі та Заходу.

Друзі, до першої провокації?

Така багатообіцяюча риторика двох президентів може прокласти ґрунт і для подальшого польсько-українського історичного примирення і  можливо, навіть до завершення гострих дискусій навколо УПА, дивізії СС “Галичина” чи польського колабораціонізму в часи Другої світової та польських репресій проти українців у 1920-1940 роки. Цілком бажаним було б повернення до формули Кучми-Кваснєвського “пробачаємо і просимо вибачення”, за якою сторони відмовлялися від взаємних історичних образ та звинувачень.

Припинення історичних дискусій між країнами сприяло б усуненню найгостріших перешкод для глибших інтеграційних процесів між країнами, і могло б стати підставою навіть для формування військово-політичного союзу на теренах Міжмор’я. Центральними складовими такого союзу могли б бути насамперед Україна і Польща, як дві найбільш потужні в економічному, демографічному та військовому аспекті держави, яких, на шляху до такого об’єднання, вже б не розділяли погляди на минуле та спільну історію. А святкування річниці Варшавської битви є одним з найкращих епізодів демонстрації того, що може об’єднувати українців з поляками проти Москви.  Однак чи матиме це святкування це реальний вплив на змістовну зміну відносин Києва і Варшави і чи виллється воно в реальний інтеграційний проект?

Такий процес польсько-українського зближення навряд чи обійдеться без активної протидії Кремля, який може як і раніше, знову розіграти карту протистояння польського та українського націоналізмів. Зокрема, український публіцист Ігор Ісаєв зазначає, що Кремль без сумніву перевірить міцність польсько-української співпраці. Наприклад, розігруючи чергову провокацію з українським пам’ятником в Польщі або ініціюванням чергової хвилі ненависті до українських національних державотворців.

Автор: Валерій Майданюк