Чи зможе Росія змістити прозахідну владу Молдови

Майже два роки тому на виборах у Молдові перемогла президентка Мая Санду, у прозахідності якої не було жодних сумнівів. Згодом в країні з’явився і проєвропейський уряд. 

Разом з тим, у Молдові є сильні проросійські настрої та відкрито діє “п’ята колона” Кремля. Протягом останнього місяця центр Кишинева побачив масові “антисандівські” мітинги; наметове містечко, розбите під парламентом та офісом президента; спроби перекрити центральну вулицю міста. Не відставали і окремі регіони, де проросійські політичні гравці також розгорнули активність, пише “Європейська правда”.

Про те, чи встоїть Мая Санду перед не дуже прихованими спробами Росії “розхитати” Молдову дивіться у відеодискусії редакторів ЄвроПравди.

Та більш детально про те, що відбувається у сусідів – у статті редактора ЄвроПравди Сергія Сидоренка “Санду геть!”: як Росія та її агенти впливу намагаються скинути прозахідну владу в Молдові.

Коли президентка Молдови Мая Санду тільки почала роботу на цій посаді, багато хто чекав побачити в її особі неконфліктного, поступливого і навіть слабкого лідера. 

Проте, Санду виявилася президенткою “зі стрижнем”, що з м’якою посмішкою і без гучних заяв чавить ворогів.

Цими днями Молдова знову стала свідком того, як прозахідний Кишинів за потреби може відкласти убік демократичні правила.

Останній місяць обабіч центральної вулиці міста, бульвару Штефана чел Маре, “жило” наметове містечко. Опозиційна партія “Шор” встановила кількадесят маленьких наметів навпроти будівель парламенту та, як кажуть у Молдові, “президентури” – тобто офісу Санду. 

Молдовська влада не мала жодного сумніву, що цей мітинг є замовним, проплаченим.

Після чотиритижневого очікування Мая Cанду заявила на пресконференції, що час покласти край “протестам, що організовані крадіями”, та закликала збільшити повноваження поліції для розгону демонстрації. Комісія з надзвичайних ситуацій швидко задовольнила прохання президентки і ухвалила доволі жорсткі правила з обмеженням щодо блокування вулиць. 

Після цього у справу втрутилася поліція, розігнала мітинг, відібрала усі намети та склала протоколи на мітингарів. 

Чи був цей розгін антидемократичним? Безумовно! Проте, усі іноземні місії добре розуміли, що антисандівські мітинги насправді були гібридною зброєю Кремля.

Протести у центрі Кишинева організувала партія “Шор”. Ілан Шор – 35-річний політик-популіст із дуже яскравим російським шлейфом, який, утім, здобув найбільше слави як “крадій мільярда”. 

Виборці “Шор”, не соромлячись, кажуть на диктофон: “Так, ми знаємо, що він вкрав, але ж він ділиться…”

Попри те, що на мітингу в Кишиневі не лунало жодного проросійського гасла, цей протест має російське коріння та, швидше за все, також російське фінансування. Просто в Москві вже зрозуміли свою токсичність і дозріли до того, щоби не вип’ячувати “русский мир” у своїх закордонних проєктах.

А дивна партія “Шор” стала головним партнером Кремля у Молдові для таких дій.

Те, що Ілан Шор має зв’язки з Росією та російськими спецслужбами, давно не секрет. Він ще у 2014 році брав участь у так званому “ландроматі” – проєкті з відмивання брудних російських грошей через молдовські банки.

Слід зазначити, що насправді у Санду серйозні проблеми. 

Чинна президентка лишається лідером підтримки, але її рейтинг вже тривалий час спадає, і нинішній рівень, трохи вищий за 20% – це дуже мало у порівнянні з тією шаленою підтримкою, яку Санду мала на минулих виборах. Причому у дискредитованого та відрізаного від медіа Додона рейтинг лише на кілька відсотків менший.

А з парламентськими рейтингами ситуація взагалі катастрофічна. 

Головне питання: чи втримається Санду на посту президента?

Дуже багато залежить передусім від того, як пройде зима-2023. Але, як не дивно, саме ця залежність дає прозахідній владі Молдови шанси не тільки пережити опалювальний сезон, а й, можливо, знову перемогти на наступних виборах.

Річ у тім, що молдовське суспільство входить у зиму з дуже низькими очікуваннями. 

Однак апокаліптичні прогнози щодо зими, швидше за все, не здійсняться. Річ у тім, що падіння влади Санду не потрібне нікому (крім, звісно ж, Росії). І передусім воно не потрібне Заходу. 

Докладніше – у матеріалі Сергія Сидоренка “Санду геть!”: як Росія та її агенти впливу намагаються скинути прозахідну владу в Молдові.