Битва за Міжмор’я: чи стане Навроцький президентом Польщі?
Друге і третє місця в президентських рейтингах у Польщі у поточних соціологічних опитуваннях посідають польські націонал-радикали, котрі змагаються між собою у критиці України та висуванню історичних претензій до нашої держави. І це – на фоні попередженого розвідслужбами потенційного російського вторгнення у ЄС, де Польща може прийняти перший удар.
Наразі лідером президентських перегонів у Польщі є Рафал Тшасковський із підтримкою 36% виборців. Другу позицію займає націонал-популіст Кароль Навроцький (23%), а третю – лідер націонал-радикальної “Конфедерації” Славомір Менцен (18%). Аналітики прогнозують другий тур, у якому ймовірними суперниками стануть Тшасковський і Навроцький, хоча існує невелика ймовірність, що Менцен зможе випередити Навроцького та потрапити до фіналу.
Якщо проаналізувати ключові слова, які використовує Кароль Навроцький, безперечно, найчастішим буде слово “Польща”. Він постійно згадує Польщу та поляків у різних контекстах, що дозволяє вважати його найбільш “польськоцентричним” серед усіх кандидатів. Хоча егоцентризм ніколи не приводив до добра, а тим більше – національний. Ще й в часи, коли колективна оборона Європи визначає її виживання в ХХІ столітті.
Стратегія кампанії Навроцького значною мірою базується на наративах, які глибоко вкоренилися в польському суспільстві за вісім років правління партії “Право і справедливість” (“ПіС”). Тому в його виступах часто звучать патріотичні заклики, критика уряду Дональда Туска та історична істерія, в якій польські кандидати намагаються викопати мертвих і розсваритися з єдиною країною, котра сьогодні рятує Польщу від російських ракет і танків.
Навроцький активно використовує традиційні тези “ПіС”, проводить зустрічі у невеликих польських містах і селах, які є традиційними осередками підтримки “ПіС”. Крім того, Навроцький послідовно підтримував орієнтацію Польщі на Америку часів Дональда Трампа, навіть коли той критикував Європу та ставив під сумнів підтримку України. Лише після розмови Зеленського й Трампа він дещо скоригував свою позицію, визнавши негативний вплив призупинення допомоги США як на Україну, так і на Європу. Однак одразу ж додав, що це є наслідком “невдячності президента Зеленського та його некомпетентності у міжнародній політиці”.
Ще на початку своєї кампанії Навроцький заявив, що не підтримає вступ України до ЄС без вирішення питання ексгумації жертв Волинської трагедії.
Протягом багатьох років, спочатку як співробітник, а потім як голова Інституту національної пам’яті, Кароль Навроцький активно займався історичною політикою, зокрема польсько-українськими відносинами. Він зарекомендував себе як рішучий противник дослідження злочинів поляків проти українців у період Другої світової війни та одразу після неї. За його керівництва польський ІНП не зміг налагодити конструктивну співпрацю з українським колегами. Навіть зараз, на тлі негативних настроїв щодо України, Навроцький конкурує зі Славоміром Менценом, кандидатом від націоналістичної та лібертаріанської “Конфедерації”, у демонстрації непримиренності щодо Києва. Більше того, Навроцький часто намагається перевершити Менцена, особливо в антиукраїнських та антиєвропейських висловлюваннях.
Хоча демократичний кандидат Рафал Тшасковський має значну перевагу над кандидатом від “ПіС”. Згідно з опитуваннями, у другому турі чинний мер Варшави та представник правлячої “Громадянської коаліції” Рафал Тшасковський здобуде перемогу.
Однак такий розклад політичних сил у дружній Польщі є загрозливим не тільки для України, але й для всіх країн Міжмор’я та Східної Європи. Замість будувати тісний оборонний союз з Україною, декотрі польські політики, ворушать складні сторінки історії і “викопують мертвих”, немов некрофіли на цвинтарі, щоб знайти якісь ефемерні звинувачення в бік України. А Москва тут вдало скористається принципом “divide et impera”, щоб розсварити між собою і по одинці захопити сусідні європейські країни. Схоже, деяких політиків у Польщі історія нічого не вчить.
Автор: Валерій Майданюк.
