Що приховує російська атака на Польщу?
Атака російських безпілотників по території Польщі аж ніяк не виглядає випадковою. Два десятки бойових дронів з польськими сім-картами випадково не залітають в країну НАТО. Нещодавній російський удар по Польщі виконав для Кремля одразу декілька важливих завдань та підштовхнув до небезпечних висновків.
Російські дрони і червоні лінії НАТО: що стоїть за атакою на Польщу?
Російські дрони не вперше атакують Польщу, так само як до цього влучали по території Румунії, Молдови і навіть Хорватії. Ще на початку липня з’явилися повідомлення, що серед уламків збитих в Україні російських дронів виявили 4G-модеми із SIM-картами польських операторів мобільного зв’язку.
Але ця інформація не викликала в польському суспільстві значного резонансу. Крім цього, в одному з безпілотників знайшли SIM-карту навіть литовського мобільного оператора. Це свідчить про цілеспрямовану підготовку Росії до польотів безпілотників над територією цих країн та перевірки їх підключення до місцевих мереж.
Вже влітку російські дрони почали систематично залітати в польський повітряний простір. Деякі навіть падали та вибухали, як це сталося 20 серпня поблизу селища Осини в Люблінському воєводстві — лише за 40 км від авіабази з повітряним патрулем НАТО.
Парадоксально, але в серпні тема Волині – дискусійних серед істориків подій 80 річної давності, викликала в Польщі більшу увагу, аніж російські атаки на їхню державу сьогодні. Не дивно, що в Кремлі підбадьорилися такими звітами.
Удар РФ по Польщі має декілька можливих цілей:
- 1) Атака 19 безпілотників це насамперед – перевірка «червоних ліній» НАТО. За словами українського журналіста Віталія Портникова «У Кремлі чудово усвідомлюють, що головна слабкість Альянсу — не зброя чи ресурси, а політична воля. Москва прагне показати неспроможність НАТО як інституції колективної безпеки. Це випробування адресоване особисто Дональду Трампу, який неодноразово ставив під сумнів зобов’язання США перед союзниками. Для Путіна серйозним здобутком стало б довести, що американський президент не ризикуватиме заради Варшави чи Вільнюса». І реакція генсека Альянсу Марка Рютте ніяк не налякала Кремль, а була напрочуд обороною. В соцмережах почали жартувати, що якщо на котрусь з країн НАТО нападе Росія – цю країну виключать з Альянсу.
- 2) Зменшення військової допомоги Україні та відвернення уваги європейців на власну обороноздатність. Москва розраховує в ЄС почнуться суспільні дискусії про збереження ППО для власних потреб, частіше лунатимуть пропозиції скоротити допомогу Україні, бо «треба захищати свою територію». Москва намагається нав’язати тезу, що готуватися до майбутньої можливої війни важливіше, ніж допомагати Україні у теперішній. Таким чином Кремль сподівається зменшити кількість західної зброї, котра знищує росіян на полі бою в Україні. Слід зауважити, що радикальні європейські партії, котрі відзначилися антиукраїнською та проросійською риторикою цілком можуть невдовзі почати розганяти цю тему.
- 3) Погрози і шантаж. Поширення атмосфери страху в Центральній Європі та загроза війни завжди підживлює політичні крайнощі. Москва сигналізує, що країни, які є логістичними центрами для військового постачання України, можуть бути цілями російських ракет та дронів. Тож, якщо хочуть миру – нехай припиняють допомагати жертві Кремля. Підсилити цю позицію можуть ультраправі та ультраліві сили, що симпатизують Москві та прикриваються гаслами про пацифізм та «не наша війна».
- 4) Підготовка до вторгнення. Російські погрози Польщі давно переросли у підготовку Варшавою оборонних заходів на російському кордоні. Чимало аналітичних джерел засвідчують реальність російського вторгнення до Польщі. Тож це може бути елементом підготовки до масштабніших агресивних дій. Кремль уважно спостерігає за реакцією Вашингтона та Брюсселя. Якщо НАТО відповість на інцидент мляво, Путін отримає сигнал для ще нахабніших кроків.
Варто врахувати й ще один аспект: розвідка польської системи ППО. Це цілком закономірно з огляду на російсько-білоруські навчання «Запад-2025». Росіяни тестують територію майбутнього потенційного театру бойових дій.
Сьогодні Путін діє за тією ж логікою, як і Гітлер діяв напередодні 1939 року: зондував реакцію світу анексією Австрії, Судет, Чехословаччини.
Сьогодні доля Європи залежить від того, чи зробили європейці висновки з уроків історії і не повторять ганебної політики умиротворення агресора ціною зради та заперечення факту агресії заради уникнення ескалації.
Автор: Валерій Майданюк
