Чого чекати Україні від переговорів на Алясці?

Переговори Трампа і Путіна на Алясці 15 серпня стали тривожним сигналом для України та європейських партнерів, котрі побоюються, щоб Україна не стала розмінною монетою між світовими гравцями.

Непрогнозованість американського президента вже стала цілком прогнозованим явищем. Від критики України та президента Зеленського Трамп перейшов до ультиматумів Москві, посилення санкцій та погроз. А тоді знову почав розмови про угоди з Росією, принагідно беззмістовно звинувачуючи Зеленського у «розв’язанні війни з Росією».

Сам факт запрошення кривавого російського тирана на Аляску – територію США, яку, щоправда, Трамп недавно назвав «російською», вже ставить жирний хрест на міжнародній ізоляції кремлівського карлика. З міжнародного злочинця, котрий перебував в розшуку за викрадення дітей і боявся їхати навіть у Південну Африку, новий господар Білого дому легітимізує Путіна як лідера сусідньої держави, якому американський президент потисне руку.

Ситуація нагадує побутовий аналог, якби вбивцю і ґвалтівника, замість суду та слідства, поліція раптом покликала на рівноправні переговори, з легалізацією його злочинів та компромісами і поступками з боку правоохоронців та держави. Завдяки цим діям, світ стрімко скочується до принципу «права сили», за якого ніхто не буде дотримуватися будь-яких міжнародних норм чи угод.

Але Україна залежна від західних партнерів і змушена шукати компроміс з союзниками навіть у такій абсурдній ситуації, коли ворог і (українці хотіли б сподіватися) партнер зібралися без нас вирішувати нашу долю.

Впливове видання The Economist зазначає, що переговори між Трампом і Путіним виходитимуть за межі припинення вогню в Україні, хоча це питання і є головним на порядку денному, та будуть присвячені й нормалізації дипломатичних і ділових відносин між Вашингтоном і Москвою, включаючи скасування санкцій.

“Путін має досвід надання “поступок”, спрямованих на розкол української єдності. Якимось чином дискусія про визнання Україною контролю Росії над окупованою територією перетворилася на розмови про надання Росії ще більших поступок”, – додає The Economist.

Після втрати Курщини, Україна не має значних «козирів» для обміну територіями, але у Вашингтоні вважають, що обмінювати території Україна може. Показово, що сам Трамп вважає, що його зустріч з Путіним не призведе до швидкого припинення вогню між Україною та російськими окупантами.

Напередодні зустрічі американського лідера з російським диктатором Україна з європейськими партнерами наполягала на реалізації повного припинення вогню. А на віртуальному саміті 13 серпня між Трампом та європейськими лідерами, де був і президент Зеленський, європейці “намагалися створити єдиний фронт для протистояння тиску з боку Вашингтона.

В ЄС є серйозні побоювання, що після цих переговорів Трамп схилятиме Україну до важких поступок та обміну територіями, що буде важко реалізувати Зеленському. Крім того, на Трампа, очевидно, знову почали впливати ті сили у Вашингтоні, після яких  він знову взявся звинувачувати президента України в російському вторгненні, – резюмує The Economist.

Що б не вирішили на Алясці, Україна не вперше ламає плани великим державам, котрі хотіли б нас просто списати з рахунків. У 2022 році український народ переламав плани кремлівських стратегів і ошелешив своїм мужнім спротивом західних сусідів. Завершувати цю війну вже брався і Китай, і ЄС, і Індія з Бразилією, і Трамп вже декілька разів. Враховуючи волюнтаризм та волантильність господаря Білого дому та імперські амбіції Путіна, цілком можна припустити, що це не остання спроба Трампа завершити російсько-українську війну за будь-яку ціну. То ж останнє слово у війні за українську незалежність буде саме за Україною, котра за останні роки примусила рахуватися з нами навіть найбільші країни світу.

Автор: Валерій Майданюк