Війна без війни: російський сценарій для Європи
Остерігаючись небезпек з боку Росії, в Європі малюють сценарії повномасштабного вторгнення чи атаки на одну з країн НАТО. Але історія свідчить про інше: Москва не завжди діяла лише силою. Дуже часто вона досягала своїх цілей не самою війною, а лише загрозою війни, шантажем і тиском.
Росія може добитися від Європи бажаного шляхом гібридної агресії та погроз війною. І слабкі європейські лідери обиратимуть компроміс та поступки. Адже поганий мир краще за хорошу війну.
Сьогодні Росія може використати цей сценарій знову. У 2014 році в Україні Кремль здобув значні території з мінімальними бойовими діями насамперед погрозами та маніпуляцією страхом. Аналогічно, у відносинах з Європою Путін, спершу тестуючи слабкість Заходу, може діяти за принципом: «нав’язати страх перед війною, щоб отримати потрібне без бою».
Атмосфера страху як інструмент Кремля
Запуски безпілотників у небі Данії, Польщі, Румунії та Швеції, «випадкові» порушення повітряного простору країн НАТО та ЄС, агресивна риторика Кремля — все це має одну мету: створити в європейських суспільствах відчуття страху жахливої війни.
Здійснивши декілька гучних воєнних провокацій, організувавши кілька днів напруженості в медіа і налякавши європейського виборця шокуючою загрозою війни з усіма її наслідками – і виборець у Німеччині, Франції чи Польщі почне запитувати: «Навіщо нам ця війна? Чому ми ризикуємо заради України?». Страхом європейців перед мобілізацією, біженцями, падінням економіки та руйнуваннями Кремль може змінити електоральні настрої європейських країн, в яких почнуть домінувати ідеї ізоляціонізму, нейтралітету та хворобливого пацифізму. Зросте запит на партії, котрі казатимуть: «Це не наша війна», «Ми – нейтральні і не допомагатимемо сусідам у їхній війні з Росією», «Війна вигідна лише політикам, прості люди мають жити в мирі» і тд.
Як страх змінює політичний ландшафт
Уже сьогодні в Європі зростає підтримка популістів і проросійських радикалів, які обіцяють мир. Вони активно експлуатують страх війни та пропонують просту, привабливу формулу залишитися в стороні від бурхливих хвиль назріваючого конфлікту і зберегти свою економіку та здоров’я й життя своїх чоловіків. Ці гасла швидко перетворюються на голоси виборців.
Кремлівські військові провокації лише підвищують підтримку популістичних партій, таких як «Альтернатива для Німеччини» у ФРН, «Конфедерація» та радикальні націоналісти у Польщі, політична сила Марін Ле Пен у Франції, румунська AUR. Ці партії без війни зроблять все, чого хоче Москва від Європи: послабити європейську єдність, згорнути допомогу Україні, розвал ЄС, вихід з НАТО.
Москва може отримати бажане без війни, через зміну політичних балансів у європейських столицях.
Російський план А: взяти без бою
Кремль тестує Європу на готовність прогинатися під тиском агресора. Сьогоднішня стратегія Москви схожа на сценарій із Україною у лютому-березні 2014 року – забрати «найбільше можливе» без відкритого бою.
Йдеться не лише про припинення військової допомоги Києву. Москва мріє про «повернення НАТО до кордонів 1997 року», фактичне визнання її сфери впливу у Центральній та Східній Європі. У стратегічних планах Росії звучать такі цілі, як Сувалківський коридор, відновлення військової присутності на Балканах і контроль над Балтією.
Навіть якщо Європа погодиться на компроміси, це не означає, що Росія зупиниться. Навпаки — поступливість лише провокує Кремль брати більше, якщо жертва легко все віддає. Путін прямо говорить про прагнення «відновити Російську імперію». У його уявленні ці кордони простягаються до Варшави, Фінляндії, країн Балтії. А якщо згадати його хворобливі амбіції до реставрації СРСР – тоді в зоні контролю опиняються Чехія, Угорщина, Румунія та навіть Східна Німеччина з Берліном.
Історія ХХ століття вчить: спроба «умиротворити агресора» закінчується тим, що війна все одно приходить — але вже на значно гірших умовах.
Вибір Європи
Сьогодні перед Європою стоїть дилема, яку ще у 1930-х роках описував Вінстон Черчилль: «Між війною і ганьбою ви обираєте ганьбу. Але ганьба призведе й до війни».
Багато європейців цього ще не усвідомлюють. Вони справді вірять, що можна «сховатися» від російської агресії, зайнявши позицію нейтралітету чи ізоляціонізму. Але насправді вибір у Європи один: або зупинити Росію зараз, або потім заплатити набагато вищу ціну — вже на власній території. Європі доведеться робити вибір між війною і ганьбою. Але не всі європейці розуміють, що опція вибору в них насправді лише одна.
Автор: Валерій Майданюк
