Чи зростають загрози Україні з боку Придністров’я і на що може піти Тирасполь під тиском Москви: аналіз ситуації

Цього тижня в українському інформаційному просторі знову активно заговорили про загрози з “ПМР”. Зокрема, у ЗМІ зі слів джерела в Головному управлінні розвідки Міноборони України повідомили про зростання активності агентів російських спецслужб у Придністров’ї, посилення мобілізаційних заходів, призов резервістів, розконсервацію зброї на складах, а також організацію у квазіреспубліці виробництва БПЛА і відкриття центрів навчання операторів дронів. Тобто загрози зростають? Спробуймо розібратися.

Насамперед, пише OBOZ.UA хочу звернути увагу на те, що загроза з боку Придністров’я існує вже четвертий рік – з першого дня повномасштабного вторгнення, але відрізняється за ступенем інтенсивності. Рівень цієї загрози можна оцінити як код “червоний”, “жовтий” і “зелений”. І єдиний раз, коли був “червоний”, – це лютий 2022 року.

Упродовж практично всього періоду повномасштабного вторгнення російських окупантів в Україну переважно був код “жовтий”, а сама придністровська влада час від часу запускала панічні настрої у квазіреспубліці про те, що Збройні сили України ось-ось можуть почати зачистку “ПМР”. Тобто саме ж утворення боїться, щоб його не зачистили.

Але що змінює остання озвучена інформація щодо загроз Україні? Щоб це зрозуміти, для початку вивчимо склад сил, які зараз розміщені в недореспубліці.

Сили і засоби в “ПМР”

Варто зазначити, що сили і засоби противника в Придністров’ї за останні не те що кілька місяців, а загалом чотири роки якимось якісним чи кількісним чином не змінилися.

Чисельність російського контингенту в “ПМР” становить не більше ніж 1 700 осіб, і з 2022 року вони несуть службу в посиленому режимі на таких об’єктах:

– 1411-й склад зберігання артилерійських боєприпасів (с. Колбасна);

– аеродром “Тирасполь”;

– 82-й ОМСБ (м. Бендери);

– 113-й ОМСБ (м. Тирасполь);

– 540-й окремий батальйон управління і МТЗ (м. Тирасполь);

– 450-й військовий госпіталь (м. Тирасполь);

– відділення російської військової прокуратури і відділення військової контррозвідки ФСБ РФ (м. Тирасполь).

Що ж до незаконних збройних формувань Придністров’я, то їхня чисельність не перевищує 7,5-8 тисяч осіб, і з 2022 року вони несуть службу в бойовій готовності “постійна”. Але, відверто кажучи, майже за чотири роки такого режиму це не надто відповідає дійсності.

Якщо ж говорити про засоби цих угруповань, іншими словами – про техніку, то “ПМР” має на озброєнні:

– танки – близько 11 боєздатних ОБТ модифікацій Т-64Б/БВ і Т-72. Близько 30 танків Т-64Б/БВ, Т-72 і Т-55 у небоєздатному стані;

– ББМ – близько 150 бойових машин типів БМП-1/2, БТР-60\70\80, БРДМ-2 і МТ-ЛБ, частина з яких у небоєздатному стані з неможливістю проведення ремонту;

– ствольна артилерія – близько 60 одиниць у складі 122-мм гаубиць Д-30, 85-мм дивізійних гармат Д-44 і 100-мм протитанкових гармат МТ-12.

– РСЗВ – близько 20 одиниць у складі 122-мм БМ-21 “Град”/ВВ-21.

Навіть якщо уявити, що вся ця техніка якимось дивовижним чином стане справною – а чудес не буває, – але все ж таки навіть за такого розкладу її б не вистачило для створення реальної загрози вторгнення з боку “ПМР” в Одеську область. А якби це сталося, то її знищення зайняло б лічені дні – з усіма негативними наслідками для “республіки”.

Тобто загрози з боку Придністров’я для України немає? Висновок не зовсім правильний.

Гібридна загроза

Загроза прямого вторгнення в Україну з боку Придністров’я – це самовбивча місія для тих, хто спробує його здійснити. Але диверсійна діяльність уздовж протяжності всього багатокілометрового кордону – такий сценарій цілком реальний.

Тим паче якщо ми говоримо про підготовку пілотів fpv-дронів у Придністров’ї – ці засоби цілком можуть бути застосовані для здійснення терактів і диверсій у прикордонній зоні.

Причому може йтися не тільки про загрозу підвищення диверсійної діяльності вздовж кордону, а й не виключена підготовка диверсантів для відправлення в тилові райони Одеської області та безпосередньо в саму Одесу.

Тому, якщо говорити про пряме, явне вторгнення з території Придністров’я, ця загроза на сьогодні є мінімальною, зі свого боку гібридний фактор диверсійної діяльності зберігає свою актуальність. Тим більше, що на території “ПМР” можуть проходити підготовку диверсанти саме такої специфічної спрямованості.

І в контексті цієї загрози постає питання: як Україна реагуватиме, якщо Тирасполь під тиском Москви піде на таку ескалацію?

Питання риторичне?