Дві коаліції в битві за Естонію

Боротьба за право формування уряду між ліберальними та національно-консервативними партіями в Естонії може суттєво вплинути на внутрішню та зовнішню політику країни.

На початку березня в Естонії відбулися парламентські вибори до Рійгікогу – законодавчого органу країни, на яких більшість голосів набрала ліберальна Партія реформ, яка отримала 34 місця в парламенті. Центристська партія отримала 26 мандатів, Консервативна народна партія (EKRE) – 19, партія Isamaa (“Вітчизна”) – 12 і Соціал-демократична партія (СДП) – 10. Для формування уряду більшості правляча коаліція повинна контролювати не менше 51 місця в Рійгікогу, оскільки до складу парламенту входить 101 депутат.

“Ультраправий резонанс”

За діючою в країні політичною традицією, пропозицію сформувати Кабінет міністрів президент в першу чергу робить лідеру партії, яка набрала більшість голосів – тобто Партії реформ, глава якої, Кая Каллас розпочала пошук партнерів для коаліції. Одразу після виборів, переможці “реформісти” запропонували почати коаліційні переговори Центристській партії, які отримали 26 мандатів. Проте  “центристи” відкинули пропозицію, пославшись на невирішені розбіжності щодо реформи прибуткового податку. Водночас, Центристська партія почала формувати власну, альтернативну коаліцію для формування свого Кабінету міністрів.

Лідер Центристської партії Юрій Ратас – глава уряду, який днями подав у відставку, проте продовжує виконувати обов’язки прем’єра, вступив в коаліційні переговори з двома консервативно-націоналістичними партіями – EKRE (19 мандатів) і «Вітчизна» (12 мандатів). У разі вдалого завершення коаліційних переговорів між Центристської партією, EKRE і партією Isamaa,  Юрій Ратас матиме підтримку більшості парламентських голосів та всі шанси знову зайняти прем’єрське крісло, яке навіть не встигне охолонути. Разом коаліційні партнери можуть отримати 57 мандатів в парламенті зі 101 та сформують власний уряд.

Однак коаліційний союз “центристів” піддається критиці з боку окремих впливових громадських діячів і політиків країни (в тому числі і деяких «центристів»). Вони вказують, на неприпустимість допуску до владуи “радикальних шовіністів” з Консервативної народної партії, які “ганьблять Естонію”  своєю програмою і висловлюваннями.

В ЄС вже розкритикували естонську “коаліцію за участю ультраправих”, які  загрожують розколом у центристській групі ALDE (Альянс лібералів і демократів для Європи) в Європарламенті. Про це заявив лідер групи, бельгійський євродепутат Гі Верхофштадт. Європарламентар рішуче “попросив” прем’єр-міністра Естонії Юрія Ратаса не формувати національний уряд з “фашистськими” депутатами – Націонал-консервативною EKRE, з якою зблизився Ратас, оскільки вона “нагадує фашистські режими в Європі”, – заявив Верхофштадт.

Водночас екс-прем’єр та голова Центристської партії Юрій Ратас заявив, що окрім критиків, багато членів ALDE його підтримали, додавши, що виходити треба з того, що вирішили естонці на виборах. Діючий глава уряду рішуче зазначив: “Я вважаю, що Брюссель не повинен диктувати Естонії, якою буде наша нова коаліція”, – сказав. А 30 березня ради уповноважених трьох політичних сил прийняли спільну заяву про підтримку створюваної урядової коаліції.

Ліберальний шанс

Водночас, попри коаліційні переговори, які ведуть Центристська партія, EKRE і Isamaa, не втрачає надії прийти до влади і переможниця виборів  – Партія реформ, хоча шанси, що її лідерка Кая Каллас очолить наступний уряд Естонії, невеликі. Каллас пообіцяла представити план зі створення альтернативного уряду в якому вона покладається на підтримку соціал-демократів.  Разом партія реформ і соціал-демократи разом мають 44 місця у парламенті, що все одно недостатньо для утворення більшості.

Проте Каллас сподівається, що заручиться підтримкою депутатів з інших партій, які можуть бути невдоволені входженням до уряду національно-консервативних сил. “Я думаю, що ми зможемо разом з Соціал-демократичною партією запропонувати багато таких ідей, які могли б знайти підтримку і серед членів Центристської партії, і Isamaa”, – заявила Кая Каллас в п’ятницю. У Каллас залишається два тижні, щоб представити власний план формування кабміну й отримати підтримку парламенту.

Якщо вона не впорається, президент Кальюлайд ймовірно звернеться до лідера центристів Юрі Ратаса, який паралельно працює над утворенням альтернативного кабінету. Однак виступаючи перед депутатами, президент К. Кальюлайд підкреслила, що не має наміру втручатися в рішення парламенту й не має права оцінювати, яку підтримку можуть надати члени Рійгікогу тому чи іншому кандидату в прем’єр-міністри.

Стратегія лібералів

“Реформісти” на чолі з К.Каллас надіються, що їм ще вдасться переконати депутатів трьох опонуючих партій не створювати коаліції з правими. Аргументами на свою користь вони називають критику такої коаліції з боку ЄС та масові протести в Естонії проти націоналістичних сил, на які націоналісти відповіли мітингами своїх прихильників. Також надії “реформістів” покладаються на внутрішні суперечності трьох партій коаліції.

Адже у формуванні політичного союзу “центристи”, яких традиційно вважали захисниками прав “естонських росіян”, раптом розпочали переговори про коаліцію з партіями, які виступають за скорочення прав російської меншини. А виборці-росіяни взагалі сприймають EKRE як “радикалів та фашистів”. Тож такий союз російськомовні виборці сприйняли як зраду.

Хоча у націоналістичних партіях Isamaa та EKRE коаліція із учорашнім політичним противником не зумовила протестів. Зокрема, у EKRE наголосили, що партії мають і багато спільного, в першу чергу неприйняття диктату ЄС. А також – незгоду з принципом розподілу міграційних квот. Союзники домовилися не порушувати питання відмови від членства Естонії в НАТО та ЄС, проте планують відмовитися приймати мігрантів за квотами, ухваленими в Брюсселі.

Політичні опоненти центристсько-націоналістичної коаліції застерігають, що  така коаліція, у випадку створення, матиме проблеми у відносинах з ЄС. А Естонія, яку до цього часу в Брюсселі сприймали як взірець політики  євроінтеграції, ризикує перетворитися на ще одного східноєвропейського опонента Єврокомісії,  поруч з Угорщиною, Польщею та Чехією. Водночас, можуть з’явитися непорозуміння й у відносинах із НАТО. Адже естонському уряду буде важко вести переговори з Альянсом про збільшення військового контингенту на своїй території, коли низка депутатів з партнерських фракцій виступають за виведення іноземних військ з країни. А також ліберали застерігають, що погіршення іміджу Естонії перед ЄС може використати Москва, яка шукає лише найменшу можливість “розхитати” ситуацію в країнах Балтії.

Наразі обидві політичні коаліції Естонії, використовуючи цілий арсенал ідеологічних та геополітичних аргументів, продовжують активну боротьбу за право формування уряду і кожна з них поки, має приблизно рівні шанси на перемогу.

Автор: Валерій Майданюк