Чи буде новий президент Литви “другом” України?
Чим відрізнятиметься політика новообраного президента Литви щодо України та РФ від зовнішньополітичного курсу “Залізної леді” Далі Грибаускайте.
Спадщина “Стальної магнолії”
З обранням нового президента Литви у травні цього року завершилася 10-річна каденція “Стальної магнолії” та “Залізної леді” литовської політики Далі Грибаускайте. Вона довгий час була одним з найпопулярніших політиків не лише у Литві, але й в Україні та низці європейських держав. У грудні 2018 року Forbes вніс Далю Грибаускайте до переліку 100 найбільш впливових жінок планети, відзначивши її популярність завдяки жорсткій позиції щодо політики Володимира Путіна.
Для українців Даля Грибаускайте запам’яталася як стійка прихильниця євроатлантичної інтеграції України і гаряче підтримувала нашу державу в конфлікті з РФ. Особливо литовська допомога посилилася після Євромайдану, а після анексії Криму заяви Далі Грибаускайте щодо російської політики були одними з найжорсткіших в ЄС. “Україна сьогодні бореться за мир у всій Європі, за всіх нас. Якщо терористичну державу, яка здійснює агресію проти свого сусіда, не зупинити, то агресія може поширитися у Європі й далі”, – зазначила вона в інтерв’ю радіо у 2014 році.
Саме під керівництвом Далі Грибаускайте Литва досягла значного успіху в інтеграції до ЄС й НАТО, збільшенні енергетичної незалежності від Росії та розмістила на своїй території військовий контингент НАТО. За її президентства україно-литовська співпраця у сфері безпеки пішла далі декларацій та політичних заяв. Литва взяла участь у створенні спільної литовсько-польсько-української бригади в 2014 році, а у наступні роки передавала Україні озброєння: десятки кулеметів та мінометів і мільйони патронів, що були особливо актуальними після втрати патронного заводу в Луганську.
Дуже показовим прикладом підтримки Литвою України стала позиція Вільнюса під час розгляду пакету європейських санкцій після захоплення Росією українських моряків в Керченській протоці в листопаді 2018 року. Нові антиросійські санкції принципово заблокувала Італія, яка вже традиційно прагне скасування обмежувальних заходів проти РФ. За неофіційною інформацією, для досягнення компромісу в спільній європейській позиції щодо РФ, Литва навіть прийняла п’ять сімей сирійців, що прибули до Італії в обмін на поступки Риму у російському питанні. Вільнюс тоді навіть продемонстрував готовність платити з власної кишені заради збереження антиросійських санкцій та дипломатичної підтримки України.
Чого очікувати від нового лідера Литви?
Україна дуже цінувала внесок Далі Грибаускайте у підтримку нашої держави на міжнародній арені, тож для Києва дуже важливим є збереження курсу діючого президента Литви в міжнародній політиці. За словами одного литовського урядовця, безпосередньо задіяного у відносинах з Україною “підтримка України має у Литві повний консенсус. Ми навіть жартуємо, що проекти постанов, які стосуються України, у литовському парламенті схвалюють, навіть не читаючи”. Це звісно перебільшення, однак таке висловлювання свідчить про беззастережну підтримку Вільнюсом української сусідки по Міжмор’ю.
Новообраний президент Литви Гітанас Науседа вже побив національний рекорд, взявши у другому турі виборів дві третини голосів виборців. Він завоював довіру виборців виступами за соціальну рівність, розширення представництва жінок у владі, визнання російської агресії, а ще – за поліпшення співпраці з російським народом.
Науседа прийшов у політику з приватного банківського сектора, маючи до цього незначний політичний досвід у якості позаштатного радника екс-президента Литви Валдаса Адамкуса, який досі має вплив на колишнього помічника. До початку політичної діяльності він був відомим в країні економістом й автором економічної рубрики у литовській газеті. Входив до правління Банку Литви та був головним економістом банку SEB. Після розпаду СРСР навчався в Німеччині, де за його словами “став прихильником ідей вільного ринку та ліберальної економіки”. “Там я зрозумів, що західний спосіб життя, ринкова економіка є саме тим шляхом, який не викликає ані найменших сумнівів, а наївні думки про якийсь серединний або третій шлях – це повний абсурд” – заявляв Науседа в інтерв’ю литовському виданню Delfi.
В представництві Литви в Європейському Союзі вже заявили, що новообраний президент по відношенні до Росії буде продовжувати курс, визначений його попередницую Далею Грибаускайте, так як будь-яка зміна буде означати, що “Литва зрадить своїх партнерів в Україні”. Водночас Науседа не збирається займатися експортом демократії на пострадянському просторі: “Я думаю, що самі люди України та інших країн мають вирішувати цю проблему, навряд чи експорт якоїсь демократії – найкраща альтернатива”. Натомість новий литовський лідер готовий ділитися тими надбаннями та західними цінностями, які отримала Литва зі вступом в ЄС.
Ставлення до Росії
Науседа вважає Росію агресором через анексію Криму та конфлікт на сході України. “Це неприйнятно. Моя політика щодо Росії навряд чи зміниться, – розповів він. Навряд чи можливо підтримувати теплі відносини з країною, яка, на жаль, зараз є агресором щодо України”. Проте новий президент закликав чітко розмежовувати російську владу та російський народ. Жителі Росії, на його думку, не повинні вважати Литву ворогом. “Хотілося б не використовувати такі терміни, які… були б неприємні для людей Росії. Якщо ми використовуємо сильні терміни, це ще й передається через ЗМІ Росії в такому вигляді, що складається імідж Литви як ворога, – пояснив він. – Думаю, люди мають спілкуватися, обмінюватися досвідом… Хотілося б дещо більше бачити в Литві вистав чудового російського театру, класичної музики”.
Новий литовський президент також не вважає російську мову частиною політики, а називає її “надбанням” і готовий говорити з журналістами, зокрема, російською, притому, що більшість балтійських політичних діячів не робить цього принципово. “Було б дуже наївно пов’язувати мову з геополітикою. Якщо зі мною хочуть спілкуватися російською мовою, я пробую це робити. Навички трохи зменшилися – не так багато приводів говорити російською. Але, коли деякі люди кажуть, може краще спілкуватися англійською, я тоді запитую: а ви читаєте Достоєвського англійською?”.
Якою буде політика Вільнюса щодо України?
Новообраний президент готовий продовжувати курс Литви на підтримку України, Грузії та Молдови, й заявляє, що виступає за перспективу їхнього членства в ЄС. Водночас, глава держави більш схильний до компромісів з Москвою та розширення діалогу в тому числі з Білоруссю, з якою відносини зіпсувалися після будівництва біля литовського кордону Білоруської атомної електростанції.
Водночас показовим для розуміння позиції президента Науседи щодо України був його виступ в Центрі досліджень Східної Європи у березні цього року, в якому політик зауважив, що Литва повинна бути більш критичною щодо проблем з корупцією, хоча це не означатиме відмови від підтримки партнера. “На жаль, питання корупції є першим в порядку денному, і воно руйнує українське суспільство зсередини. Визнаючи, що геополітично це наш великий друг і боєць, що стоїть на перших лініях фронту, я не можуть закрити очі і сказати, що все добре. Ми не будемо жертвувати партнером, фліртуючи з Росією, цього точно не буде, адже другу потрібно казати і те, що йому не завжди приємно чути”, – наголосив він.
При цьому, Гітанас Науседа допускає, що міг би погодитися на зустріч з Путіним після повернення Україні Криму й припинення війни на Донбасі. Хоча й наголошує, що політичне співробітництво з РФ може розвиватися лише з урахуванням цінностей, які сповідують у ЄС. За його словами Литва не повинна “розмазувати свої принципи, спілкуючись з державами, які сьогодні поводяться агресивно, в яких є порушення прав людини, і які не відповідають нашим уявленням про демократію. Але це наші сусідні держави, і якщо ми не відмовляємося від своїх принципів, то можемо спробувати з ними говорити, можливо, починаючи з нижчого політичного рівня, перш за все про економічне і культурне співробітництво”, – наголосив президент Науседа.
Задекларовані заяви нового литовського лідера засвідчують, що у відносинах в трикутнику “Вільнюс-Київ та Москва” він налаштований продовжувати проукраїнський та проєвропейський курс, хоч і виглядає менш принциповим та менш антиросійським політиком, аніж Даля Грибаускайте. Найбільш ймовірно, що великих змін у політиці щодо Росії не буде, насамперед через збереження агресивного курсу РФ щодо країн Міжмор’я та Східної Європи. Незважаючи на готовність новообраного президента до демократичного діалогу, Вільнюсу буде складно поліпшувати відносини з стороною, яка орієнтована на загострення протистояння. Тож Литва, очевидно, й далі намагатиметься збільшувати чисельність військ Нато на своїй території.
Вибори президента засвідчили, що Литва й надалі залишиться дружньою до України державою. Проте, роль та значення підтримки Литвою для України великою мірою визначатимуться й тим, наскільки Україна зі своїм новообраним президентом слідуватиме європейським цінностям та відстоюватиме власний суверенітет.
Автор: Валерій Майданюк
