Як парламентські вибори в Польщі вплинуть на відносини з Україною?

Чергова перемога на парламентських виборах у Польщі націонал-консервативної партії “Право і Справедливість” означає збереження існуючого рівня напруги в польсько-українських відносинах.

Націонал-консервативна перемога

За результатами парламентських виборів 13 жовтня у Польщі, стало очевидно, що сусідня країна матиме практично однопартійний Сейм, в якому знову лідируватиме націоналістично-консервативна партія “Право і справедливість” Ярослава Качинського. Набрані  правлячою партією 239 мандатів з 460 дають консерваторам 43,59 % голосів, що дозволить партії самостійно ухвалювати рішення без необхідності вступу до коаліції. 

Інші партії набрали значно менше, а ліберально-демократична “Громадянська коаліція” здобула 27,40% голосів (134 мандати). До польського парламенту також потрапив Блок Польської селянської партії та націоналістичних популістів із Kukiz’15 під загальною назвою “Польська коаліція” – 8,55% (30 мандатів). А також ультраправа “Конфедерація” – 6,81% (11 мандатів). Один із лідерів цього блоку, колишній євродепутат Януш Корвін-Мікке, відомий тим, що захоплюється особою Путіна, та неприховано публічно підтримує анексію Криму й неодноразово відвідував окупований український півострів. Депутат від цієї партії Томаш Жимковський, раніше став відомим через антиукраїнські висловлювання з парламентської трибуни, де він говорив, ніби під час церковної процесії в Перемишлі «бандерівці» напали на «польського громадянина».

Партія  Kukiz’15, яка відзначається низкою експертів як “абсолютно популістська”, створена рок-музикантом Павелом Кукізом, й на минулих виборах зайняла третє місце під антисистемним гаслом “інша політика можлива”. Kukiz’15 стала джерелом чи не найбільшого подразника в українсько-польських відносинах за останні роки. Саме ця партія використовує антиукраїнську риторику й розробила ідею змін до статуту Інституту національної пам’яті, який зрівняв УПА з арміями Третього рейху та СРСР. Враховуючи такий політичний бекграунд партії, гіпотетичне входження депутатів Kukiz’15 в урядову коаліцію може стати викликом для відносин з Україною.

“Добрі часи для Польщі”.

Перемога “ПіС” не стала великою несподіванкою, адже чимало поляків дуже задоволені соціальною політикою націонал-консерваторів. Введена партією соціальна програма «500+», названа так, тому що кожна польська родина щомісяця отримує 500 злотих (130 доларів) допомоги на кожну дитину. А з 1 липня 2019 року виплата 500 злотих передбачена всім дітям, які не досягли 18 років. “Це має слугувати покращенню демографічної ситуації Польщі, аби була молодь, яка пізніше буде працювати та на нашу пенсію, і на економічний розвиток країни”, – зазначає глава уряду “ПіС” Матеуш Моравецький, притому, що вартість витрат на таку програму сягає 2,5 млрд. доларів на рік.

До того ж, з серпня 2019 року молодь віком до 26 років звільнили від виплати податку на прибутки фізичних осіб, розраховуючи, що це зупинить міграцію молоді до Сполученого королівства, Німеччини, Швеції та Норвегії. Така політика дала правлячій партії вагомі козирі на час передвиборчої кампанії, яку вона проводить під гаслом “Добрі часи для Польщі”. Тож без несподіванок, перемогу знову здобула партія «Право і справедливість». Однак добра влада для поляків, не означає хороших партнерів для українців, адже саме за правління “ПіС” відбулися найбільші скандали у польсько-українських відносинах.

Показово, що на виборах не вдалося увійти до парламенту представникам українців Польщі, які становлять вагому етнічну групу в країні. Але натомість в польському Сеймі стало на кільканадцять радикальних націоналістів більше. Чимало українців переконані, що до польського Сейму швидше потрапить темношкіра мусульманка, ніж українка з мігрантським бекграундом. Тож ліберальна Польща у своїй суті залишається дуже закритою та консервативною державою.

Загрози для Міжмор’я?

Цілком ймовірно, що такий виборчий розклад сприятиме подальшій поляризації і непримиренності у польському парламенті. А політики антиукраїнського спрямування, яким потрібно задля збереження рейтингу постійно спекулювати націоналістичною риторикою, збільшать свій вплив. Навіть незважаючи на те, що депутатів з антиукраїнськими поглядами в новому парламенті лише 15-20 осіб, сила їхнього впливу може бути значно більша. “Українське питання”, особливо що стосується історії, загалом вважається компромісним у правлячій партії, хоч і дуже суперечливе для опозиційних сил. А щоб не створювати собі репутаційних проблем, у випадку дискусії націоналістів на українську тему – ліберально-демократична польська опозиція зазвичай уникатиме коментування цієї теми і зберігатиме нейтралітет.

Де-факто, ми можемо отримати ситуацію, коли польські націонал-радикали внесуть на голосування чергову антиукраїнську ініціативу, подібну до закону про так званий “бандеризм”, а “Право і справедливість” запропонує пом’якшену версію якоїсь антиукраїнської декларації. При тому, що позиції обох політичних сил будуть відрізнятися лише частотою рівня антиукраїнської риторики.

Перемога на парламентських виборах у Польщі націонал-консервативної партії “Право і Справедливість” означає збереження існуючого рівня напруги польсько-українських відносин, адже немає сумнівів, що правляча націоналістична партія раптом відмовиться від історичних претензій до українців, які здійснювала останні кілька років. Актуалізація та пропаганда давніх історичних образ, прийняття рішень про “геноцид” у минулих століттях, та інші розділяючі теми для обох народів, можуть негативно позначитися на розвитку та втіленні популярної ідеї Міжмор’я, як союзу держав Балто-Чорноморського регіону, спрямованого на захист від російської експансії. Через підняття на поверхню застарілих історичних конфліктів, дві стрижневі держави потенційного Балто-Чорноморського союзу можуть між собою банально розсваритися на грунті давніх історичних образ.

Автор: Валерій Майданюк