Російська загроза суверенітету Білорусі: наслідки для Міжмор’я
Нещодавня заява посла Білорусі в РФ Володимира Семашка про створення єдиного уряду та парламенту між Росією та Білоруссю в рамках об’єднання в Союзну державу, окреслила новий рівень загроз як для України, так і для всього Міжмор’я.
Білоруський аншлюс?
За словами білоруського дипломата, лідери обох країн вже домовилися, про перехід на уніфіковане податкове законодавство, створення єдиних ринків нафти, газу і електроенергії, єдиний парламент і уряд з певними повноваженнями, яким незалежні РФ і Білорусь делегують управлінські функції з обов’язковим виконанням. При цьому, створення єдиних ринків між країнами передбачено вже до 2021 року.
Проте, такі декларації намірів білоруської влади не завжди можуть означати швидку імплементацію проекту “Союзна держава”, який втілюється вже більше 20 років. Ще у 1996 році було підписано угоду про створення “глибоко інтегрованої політично та економічно” Спільноти Росії і Білорусі. А у 1999 році підписано договір про створення Союзної Держави, яка формально існує. Передбачено існування спільних прапору, гімну, єдиної валюти, зовнішньої та оборонної політики, однак на практиці – віз і далі там. Після двох десятиліть перемовин, ані єдиного парламенту чи уряду, ані спільної валюти, ані конституції, ані бюджету, чи навіть прапору чи гімну “Союзної держави” не створено. Білорусь традиційно оголошує, що від договору вони ніколи не відмовлялася, але на практиці щоразу щось заважає його реалізувати. Вплив Москви на Білорусь надзвичайно великий, проте Мінськ, навіть у стратегічних питаннях, здатний проводити незалежну зовнішню політику.
Більше того, у відносинах обох країн дуже часто траплялися торгові війни та особисті перепалки між Путіним та Лукашенком, а білоруський керманич, навіть заявив, що не підписуватиме дорожніх карт щодо інтеграції з Росією, поки не будуть вирішені питання щодо постачання вуглеводнів і зняття торгових бар’єрів. “Немає рівноправної основи – немає й союзу” – зауважив Лукашенко. “Нахріна потрібен тоді такий союз?” – риторично запитував білоруський диктатор.
Відносини між Москвою та Білоруссю дехто з російських експертів називає економічним визиском РФ, коли дешеві російські нафта, газ та ресурси обмінюються на білоруські запевнення у дружбі та братерстві. То ж в Москві деякі сили вже втрачають терпець щодо інтеграційних намірів Мінська. Останніми роками РФ активізувала свою діяльність над концепцією Союзного договору з Білоруссю. Проте, де-факто, така інтеграція означає не стільки об’єднання обох країн в одну державу, скільки приєднання невеликої Білорусі до величезної за територією Росії. В РФ вже розпочалися підозрілі прояви публічних погроз та дискредитації Білорусі. Зокрема на російському телебаченні вже почали розповідати про білоруських русофобів та “захист російськомовного населення”. А скандальний російський журналіста Дмитро Кисельов взагалі пригрозив Білорусі зникненням.
Чимало експертів зауважують низку причин, чому Путін зараз зацікавлений у посиленні тиску на Білорусь, які враховують і необхідність чергової перемоги та територіального розширення “русского мира” на тлі просілого рейтингу. І навіть можливість Путіна залишити за собою владу після 2024 року (коли він, за російським виборчим кодексом, не матиме права балотуватися на президентських виборах) через утворення Союзної Держави та зайняття керівної посади у цій структурі.
Тож Білорусі стає дедалі важче маневрувати в існуючій геополітичній ситуації, де на Заході “останнього диктатора Європи” не сприймають, а на Сході хочуть поглинути. Дехто з експертів стверджує, що Лукашенко залишається єдиним гарантом існування незалежної Білорусі, а після його відходу, країну чекає або приєднання до РФ, або розкол та подальша російська окупація.
Наслідки для України
Загроза суверенітету Білорусі, може катастрофічно позначитися не лише для нашої держави, яка має з Білоруссю 1084 кілометри спільного кордону, але й для всього Міжмор’я.
Сьогодні Білорусь виконує роль переговорного майданчика між Україною та Росією, а київська влада може бути відносно спокійною щодо білоруського кордону, адже наразі Білорусь не дозволила б використати її як базу для наступу на Україну. Більше того – імпорт військової продукції з Білорусі відіграв величезну роль у забезпеченні військовою технікою, запчастинами та паливом української армії у 2014 році, і ця співпраця продовжується.
Якщо ж Білорусь втратить незалежність, то Україна втратить не лише ключового воєнно-торговельного партнера, а навіть здобуде ворога на своєму північному кордоні, який треба буде захищати. Український геополітик Юрій Липа, який був одним із творців концепції “Міжмор’я”, або Балто-Чорноморського союзу, порівнював Білорусь із “шоломом України”, яка захищає нашу країну з півночі, і особливо – столицю. Політичний аналітик та керівник Всеукраїнської ініціативи “Рух державотворців” Дмитро Сінченко наголошує: “Якщо не відстояти незалежність сусідньої країни – ці понад тисячу кілометрів можуть стати ще одним фронтом війни з Кремлем. А з Білорусі до Києва – лише 100 кілометрів”. Якщо Білорусь буде приєднана до РФ, – тоді жоден український регіон не почуватиметься в безпечному тилу щодо російських військ, а Київ та Львів опиняться в безпосередній близькості від можливого російського удару.
Більше того, потенційна втрата Білорусі матиме небезпечні наслідки для країн Міжмор’я, в які Білорусь географічно врізається клином. В російських військових є таке поняття як “білоруський балкон”, або “виступ”, який розділяє Україну та країни Балтії і заглиблюється до території Польщі. Якщо Білорусь стане російською, це може спричинити подальшу експансію РФ від білоруського кордону до Калінінградської області, яка є російським ексклавом та відділяється лише Сувалкським коридором протяжністю 100 кілометрів. Цей шматок кордону Польщі та Литви для Нато вважається найбільш вразливою ділянкою, оскільки окупація Росією цього коридору відрізає Латвію, Литву та Естонію від інших союзників Альянсу, а для РФ створить зручні умови для сухопутного зв’язку з Калінінградською областю, де розташоване російське стратегічне озброєння. Білорусь та Калінінградська область можуть бути використані як зручний плацдарм для захоплення країн Балтії, які опиняться в кільці.
Крім того, якщо незалежна Білорусь ще має певні шанси в середньостроковій перспективі долучитися до спільноти країн Міжмор’я, то у випадку її поглинання Росією, ця потенційно дружня країна може бути на тривалий час втрачена, адже з “русского мира” не так легко вирватися.
Президент Білорусі Олександр Лукашенко нещодавно заявив, що ніхто не збирається здавати білоруську незалежність і суверенітет та вести країну до складу Росії. “Я не хочу перекреслити все, що зробив разом з вами, народом, створивши суверенну незалежну державу, щоб її зараз покласти в якийсь ящик з хрестом нагорі”. Тому для України, Європи та країн Міжмор’я надзвичайно важливо, щоб ці слова буди правдивими, і щоб білоруський диктатор не вів свою країну під російський суверенітет, й надалі доля Білорусі вирішувалася в Білорусі, а не в Москві.
Автор: Валерій Майданюк
