Висновки з “Мюнхенської змови” ХХІ століття

Цього року словосполучення “Мюнхенська конференція” знову, як і в 1938 році запахло зрадою і стало символом змови агресивного фашизму із західними любителями політики “умиротворення агресора”.

Удар у спину

Мюнхенська безпекова конференція-2020 опинилася в епіцентрі міжнародного скандалу скандалу з присмаком російських рублів та спецслужб. На сайті конференції  було опубліковано скандальний документ під назвою “12 кроків для більшої безпеки України та євроатлантичного регіону”, авторами якого стали декілька “західних експертів” з так званої Групи лідерів із питань євроатлантичної безпеки, одним із засновників якого і є Мюнхенська безпекова конференція, а також представники РФ.

За словами народної депутатки Лесі Василенко, зміст документу свідчить про те, що готували його в Москві і містить кілька корисних для України речей для того, аби він виглядав нормально для західної аудиторії і кілька речей, які множать Україну на нуль. Автори “12 кроків” для України пропонують низку проросійських ініціатив таких як економічне відновлення Донбасу за рахунок України та ЄС,  поетапне зняття санкцій з РФ за темпами прогресу реалізації Мінських угод, а також рекомендується винести за дужки тему Криму та поглибити співпрацю між України з Росією і ЄС.

Але найголовніше – пропонується запуск в Україні національного діалогу щодо формування “нової української ідентичності”. При цьому, до числа експертів з нашої нової ідентичності пропонують залучити “всесвітньо відомих експертів” а також рекомендують врахувати думку щодо самоідентифікації українців  представників Польщі, Угорщини та Росії. Документ не лише відтворює кремлівський підхід до розуміння конфлікту на Донбасі, але й де-факто є погано прихованим планом дезінтеграції та ліквідації української суверенної держави нібито руками західних демократичних експертів.

Платні “друзі” Кремля в ЄС

Організаторами підготовки одіозного “плану миру” стали три західних аналітичних організації і одна російська структура – Російська рада з міжнародних справ (РРМС), співзасновником якої є МЗС РФ. До числа західних “експертів” входить низка політичних пенсіонерів та аутсайдерів, які за влучним висловлюванням українського журналіста Антона Федорціва занадто чутливі до заангажованості Росією. Зокрема до “12 кроків” по Україні долучилися колишній американський сенатор і адепт Путіна Сем Нанн, екс-міністр Британії Десмонд Браун, колишній глава Міністерства енергетики США Ернест Моніз, які представляють вигідний російському імперіалізму західний фонд “Ініціатива зі зниження ядерної загрози”, метою котрого є фактична боротьба за зниження обороноздатності країн Нато.

Також до числа “платних друзів” Кремля у ЄС долучився й організатор Мюнхенської безпекової конференції Вольфганг Ішингер, який спочатку пояснював українській делегації, що публікація  цього скандального документа на сайті Мюнхенської конференції була “помилкою”, але потім, коли антиукраїнський план приховали перед прибуттям української делегації, скандальний документ знову відновили на сайті.

Показово, що під “12 кроками” підписалися й декілька українських “експертів”, зокрема колишній дипломат Олександр Чалий, який входить до “орбіти” Сергія Тарути і був віцепрезидентом Індустріального союзу Донбасу та часто висловлювався на користь економічної інтеграції з РФ. А також одіозний Олексій Семеній, який співпрацює з структурами пропаганди “русского мира”, зокрема працював у фонді “Единый мир” регіонала Едуарда Прутніка, пропагував євразійську інтеграцію України та засвітився у колаборації з Російською радою з міжнародних справ.

Найсумніше, що першими хто розкритикував та засудив “12 пунктів” стали представники США, зокрема американська організація “Atlantic Council” назвала документ неприйнятним, оскільки він приховує походження українських проблем і робить неможливим пошук їх вирішення. Завдяки насамперед позиції США документ був знятий з офіційного сайту конференції.

І лише після критики скандальних “12 кроків” представниками української опозиції, на офіційну заяву наважилося й українське МЗС, яке засудило “мирний план” підготовлений росіянами під “міжнародним прикриттям”. А потім і офіційне керівництво “Мюнхенської конференції” заявило, що “12 кроків” не є офіційним документом конференції, а лише пропозицією.

Висновки “Мюнхенської змови-2020”

Варто додати, що “12 кроків” щодо ліквідації української суб’єктності стали не єдиним геополітичним “зашкваром” Мюнхенської конференції. Володимир Зеленський під час “українського ланчу” в Мюнхені також висловився в дусі одіозного документу. Зокрема, Зеленський заявив про “спільний контроль” над кордоном з бойовиками ОРДЛО, щоб повести так звані “вибори” в псевдореспубліках, правда разом з представниками ОБСЄ. Тож не дивно, що такі ініціативи як одіозні кремлівські “12 кроків” дедалі активніше просуваються в європейському інтелектуальному середовищі – адже вони частково корелюються з пропозиціями “миру за будь-яку ціну”. Бачачи схильність діючої української влади до компромісів, Москва активізує інструменти “м’якої сили”, якими хоче досягти цілей, яких раніше не досягла зброєю.

Загалом з “Мюнхенської змови-2020” українці можуть зробити декілька важливих висновків:

1. Захист національних інтересів знову лягає на плечі небайдужих представників нації та українського громадянського суспільства, адже надій на ефективність держави в цьому напрямку залишається небагато.
2. Слід рішуче відкинути всі спроби сусідів, а особливо агресорів, нав’язувати нам ззовні якусь свою ідентичність, яку український народ сформував за тисячу років своєї історії та зміцнив на Майдані і в боротьбі проти російських загарбників на Донбасі.
3. Водночас, акцент української геополітичної співпраці варто змістити не стільки в бік країн, які розвивають з Москвою бізнесові енергетичні взаємини і не вбачають в РФ загрози, скільки на країни Міжмор’я – насамперед  Польщу та держави Балтії, які добре знають, що таке “дружба” з Росією і більше не купляться на російські бізнесові пропозиції.

Автор: Валерій Майданюк