Віцеспікерка Сейму: Польсько-український конфлікт служить Росії для її ігор

Малґожата Ґосєвська вважає, що Росія користується конфліктом пам’яті між поляками і українцями, а тому потрібно досягти правди, повідомляє Польське радіо.

Діалог з Україною мусить враховувати пам’ять про жертв Волинського злочину; альтернатива – або майбутнє або минуле у відносинах з українцями, не має сенсу. Про це у розмові з Польськими пресовим агентством заявила віцеспікерка Сейму Польщі Малґожата Ґосєвська.

Вона теж наголосила, що «розкручування» польсько-українського конфлікту може служити Росії для її ігор.

Сьогодні та у найближчі дні в Гуті-Пеняцькій на Львівщині відбудуться меморіальні заходи, присвячені сотням жертв погрому, скоєного у цьому колишньому селі 28 лютого 1944 року.

За словами Ґосєвської, злочин у Гуті-Пеняцькій, скоєний українськими націоналістами у 1944 році, є, на жаль, прикладом того, що поляки досі не знають, скільки саме загинуло там людей і де вони поховані. Останки деяких жертв спочивають на цвинтарі на терені села, якого нині більше немає. Там встановлений пам’ятник, присвячений жертвам погрому. Багато останків убитих осіб є ще у неідентифікованих місцях, зокрема, після спалених будинків.

«Це, мабуть, головна проблема в польсько-українських відносинах. Що ми досі не можемо дійти до правди», – сказала Ґосєвська.

«Ми маємо у Польщі дві течії – одна, яка в основному протягом 1990 і 2000 років значною мірою переважала у політичному дискурс, і її можна окреслити гаслами: йдемо вперед, давайте примиримося, не копаймося в історії, йдемо до економічних відносин, Волинський злочин – це вже історія. А друга течія, з якою ми маємо справу, має характер виставлення рахунку і тут ми чуємо: виставимо рахунок, українці – це злий і сповнений ненависті народ, якщо ми їх впустимо, то нас це знову спіткає, не підтримуймо Україну», – сказала вона. «А потрібна середина – до чого закликав Іван Павло ІІ та Лєх Качинський, тобто, по-перше, дійти до правди, а по-друге – пробачити та розвивати відносини. Але не потрібно вибирати між одним і другим», – сказала віцеспікерка Сейму.

«Ми не можемо йти вперед, якщо не роз’яснимо те, що було. Якщо ми не дійдемо до правди, то не зможемо пробачити одні одним», – вважає Ґосєвська.

Віцеспікерка Сейму нагадала, що влада Польщі постійно підтримує прагнення України, аби вона могла вступити в структури Європейського Союзу, а при цьому очікує від української сторони більшої чутливості до польської пам’яті щодо злочинів на Волині і на сході Галичини.

«Наші земляки заслуговують на нашу пам’ять та гідне поховання в освяченій землі, могили та хрести, на які їхні рідні зможуть покласти квіти та запалити свічки. Це основна річ», – наголосила вона.

Віцеспікерка Сейму звернула теж увагу на роль Росії у конфлікті пам’яті між поляками та українцями. «Якщо ми не досягнемо правди у польсько-українських відносинах, ретельно не роз’яснимо, беручи до уваги польські провини другої половини 1930 років, то ця тема Волинського злочину завжди буде між Польщею та Україною і буде жорстоко використовуватися Російською Федерацією. Це очевидно», – сказала Ґосєвська. Вона додала, що в нинішній ситуації польсько-українські суперечки щодо важкого минулого не розв’яжуть тільки історики, оскільки, за її словами, в Україні потрібні ініціативи з боку політиків. Віцеспікерка Сейму погодилася також з поглядом, що прославляння УПА в Україні не спрямоване проти поляків, а має антирадянський характер.

Віцеспікерка Сейму анонсувала, що навесні запланована Парламентська асамблея Польщі та України, під час якої, як зазначила, крім позитивної співпраці між двома країнами, буде також обговорюватися питання важкого історичного діалогу.

Для української сторони, яка торік дала дозвіл ІНП Польщі на пошуки у Львові останків польських захисників міста вересня 1939 року важливим є питання відновлення зруйнованого пам’ятника на могилі УПА на горі Монастир неподалік Верхрати на Підкарпатті. Українці в діалозі з Польщею очікують також спільного вшанування тих подій, котрі об’єднують наші два народи, зокрема, спільну боротьбу з більшовиками 1920 року. «Варто нагадати про союз, який у 1920 році уклали Юзеф Пілсудський з Симоном Петлюрою», – зауважила Ґосєвська. «Є багато історичних постатей та подій, коли ми були разом, треба їх показувати, оскільки вони доводять, що коли ми разом, то досягаємо успіху. Ми мусимо вести таку політику, аби якомога менше нас ділило, аби нас важче було між собою зіштовхувати, аби важче було використовувати певні елементи для ворожості. Ворожістю та образами ми ні до чого не дійдемо», – підкреслила Ґосєвська.