Війна оголила ризики. Коли Європа доб’є газові зв’язки з РФ та чи зірве план Угорщина
Європейський Союз зробив черговий рішучий крок, опублікувавши дорожню карту відмови від російського газу до 2027 року. Причому стосується вона не лише газу, і таким підходом до повного розриву енергетичних зв’язків із Москвою особливо незадоволені в одній із країн ЄС.
Докладніше про те, у чому полягає план і чи зможуть його заблокувати, – у матеріалі РБК-Україна.
Головне:
- Коли Європа переріже “газову пуповину” з Москвою?
- Які два етапи пропонує Євросоюз?
- Які заходи готують проти російської нафти?
- До чого зобов’яжуть Угорщину та Словаччину?
- До чого тут ядерне паливо з Росії?
- Чи зможе Угорщина заблокувати європейський план?
- Що буде з планом, якщо припиниться війна в Україні?
Євросоюз у відповідь на повномасштабне вторгнення Росії в Україну запустив REPowerEU – план припинення залежності від російських енергоносіїв. Впроваджувані з 2022 року заходи дали змогу скоротити газовий імпорт більш ніж на 60 млрд кубометрів на рік. Але за підсумками 2024 року ЄС все ще отримував 52 млрд кубометрів газу, а також 13 млн тонн сирої нафти і понад 2 800 тонн урану в збагаченому або паливному вигляді.
Напередодні ЄС презентував дорожню карту, в якій викладено подальшу стратегію. При цьому вона не зачіпає можливі майбутні санкції. Попередні 16 пакетів заборонили імпорт вугілля і трубопровідної нафти, а також перевантаження російського скрапленого природного газу (СПГ) в європейських портах. Унаслідок дій країн-учасниць ЄС імпорт газу скоротився з 45% у 2021-му до 19% у 2024 році. А частка російської нафти скоротилася з 27% до 3%.
“Європейський Союз посилає Росії чіткий сигнал: ви більше не будете шантажувати наші країни-учасниці. Ми більше не будемо допомагати наповнювати військову скарбницю Кремля. Ваш газ буде заборонений, а “тіньовий флот” – зупинений”, – заявив єврокомісар по енергетиці Дан Йоргенсен, представляючи план у французькому Страсбурзі.
Як Європа зможе відмовитися від російського газу до кінця 2027 року
Росія неодноразово загрожувала енергетичній безпеці ЄС, в односторонньому порядку скорочуючи постачання газу в 2006, 2009, 2014 роках, а також перед і після вторгнення в Україну 2022 року.
“Війна в Україні жорстоко оголила ризики шантажу, економічного примусу і цінових потрясінь… Тепер Європі час повністю розірвати свої енергетичні зв’язки з ненадійним постачальником. Енергія, що надходить на наш континент, не повинна оплачувати агресивну війну проти України. Це наш борг перед нашими громадянами, нашими компаніями і нашими хоробрими українськими друзями”, – заявила президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн.
З 2021 по 2023 роки блок скоротив імпорт зі 150 до 43 млрд кубометрів, тобто більш ніж на 70%. Але торік тенденція припинилася: імпорт СПГ зріс із 18 до 20 млрд кубометрів (на 12% порівняно з 2023-м), а трубопровідного газу – з 25 до 32 млрд або на 26%.
Кілька країн-учасниць вживали самостійних заходів щодо скорочення, зокрема розриваючи контракти. Однак навіть після зупинки транзиту через Україну з початку 2025 року частка російського газу все ще становить близько 13%. Наразі 2/3 поставляється на основі довгострокових контрактів і 1/3 – на спотовій (короткостроковій) основі.
З урахуванням відсутності комерційних стимулів, обсяги, що залишилися, навряд чи будуть ліквідовані без дій з боку Євросоюзу. Тому в галузі газового імпорту Єврокомісія пропонує чотири кроки.
Прозорість і моніторинг як відправна точка. Проблема в тому, що в Євросоюзі немає узгодженої системи відстеження російського імпорту. Тому від європейських компаній вимагатимуть розкривати дані (наприклад, про обсяги і терміни), прописані в контрактах з РФ, щоб краще опрацьовувати альтернативні поставки. Для цього Єврокомісія до червня представить нові законодавчі заходи.
Національні плани. Єврокомісія також підготує законодавство, яке зобов’яже всі країни-учасниці контролювати відмову від російського газу. У національних планах мають бути вказані обсяги імпорту за наявними контрактами, графік відмови та альтернативні варіанти поставок. Причому такі плани мають з’явитися до кінця 2025 року.
Поетапна заборона. Пропонується організувати повну відмову від російського газу у два етапи:
заборона на імпорт за новими та наявними спотовими (короткостроковими) контрактами. Відповідні заходи представлять теж у червні. І заборона має набути чинності не пізніше кінця 2025 року.
заборона на імпорт за довгостроковими контрактами. Через більш значні обсяги трубопровідного газу і СПГ відмова потребуватиме більш тривалого періоду. Така заборона має набути чинності не пізніше 2027 року.
Диверсифікація поставок. Передбачається, що замістити російський газ на європейському ринку допоможуть Норвегія, а також Румунія і Греція (за допомогою Балтійського і Трансбалканського трубопроводів). Крім того, триватимуть переговори з постачальниками в Чорноморському регіоні, Північній Африці та на Близькому Сході. Паралельно робиться акцент на зростанні виробництва біогазу, біометану і чистого водню.
Як Словаччину та Угорщину змусять відмовитися від російської нафти
Ще в 2022 році російська нафта становила 27% імпорту в ЄС, тоді як зараз її частка впала до 3%. Це є прямим наслідком європейських санкцій, які заборонили морський імпорт сирої нафти та нафтопродуктів. Проте станом на кінець 2024 року трубопровідна нафта з Росії становила значну частку в загальному імпорті для Чехії, Словаччини та Угорщини. Ці три країни тимчасово звільнені від санкційного режиму Брюсселя.
У квітні було завершено проєкт TAL Plus, який дасть змогу Чехії замінити російські поставки через Трансальпійський нафтопровід. Словаччині та Угорщині, які отримують понад 80% нафти з російського напрямку, пропонують поступово заміщати її альтернативними поставками через трубопровід Adria (з’єднує ці країни з морським терміналом у Хорватії).
У дорожній карті згадується і “тіньовий флот” танкерів, на який спирається Москва для підтримки експорту та обходу санкцій. Це, як правило, старі судна, з неясною формою власності та страхування, що несуть загрозу екологічних катастроф через потенційні розливи нафти. Підкреслюється необхідність подальших дій для стримування “тіньового флоту”.
Для відмови від російської нафти Єврокомісія пропонує два кроки.
Національні плани. Угорщині та Словаччині рекомендується планувати і контролювати поступову відмову. Брюссель наголошує на наявності достатньої інфраструктури. Тому вимагатиме від Будапешта і Братислави розробити такі плани до кінця 2025 року, щоб повністю замістити російську нафту до 2027 року.
Посилення санкцій. Для вирішення проблеми обходу нафтових санкцій за допомогою “тіньового флоту” пропонується заохочувати країни-учасниці до посилення морського моніторингу та виявлення підозрілих суден. Також заплановано розгортання відповідної місії ЄС. Її представники зможуть висаджуватися на борт і оглядати танкери у відкритому морі та виключних економічних зонах країн Євросоюзу.
Які кроки зроблять у ядерному секторі
На відміну від газового сектору залежність від Росії в газовому більш багатогранна. Москва постачає продукцію і послуги в Євросоюзі по всьому ядерному паливному циклу.
Ця залежність найбільш висока у Фінляндії, Чехії, Болгарії, Словаччині та Угорщині, на атомних станціях яких діють реактори ВВЕР на російському паливі. Інші країни покладаються на Росію в плані ядерних матеріалів, запасних частин або послуг. Крім того, вона також займає сильні позиції в поставках деяких радіоізотопів для медицини.
За останній час п’ять вищевказаних країн досягли прогресу. Чотири з них підписали контракти на постачання альтернативного палива. Однак, перш ніж воно замінить російське, його треба протестувати і ліцензувати в кожній із цих країн Євросоюзу. Перші тестові збірки завантажили в 2024 році до реакторів в Болгарії та Фінляндії.
“Важливі уроки можуть бути зроблені з досвіду України, де також є прогрес у використанні неросійських альтернативних видів палива, включно з досвідом ліцензування та випробувань, пов’язаних із ядерною безпекою”, – ідеться в дорожній карті.
Зазначимо, на українських атомних станціях так само встановлені реактори ВВЕР, і вони вже тривалий час переходять на американські збірки Westinghouse.
За підсумками 2024 року понад 14% переробленого урану в Євросоюз поставлялося з Росії. На неї також припало близько 23% попиту на послуги з конверсії урану і близько 24% – на послуги зі збагачення. І хоча європейські компанії оголосили про розширення потужностей, перша нова збагачувальна установка очікується не раніше 2027 року. Врешті решт, є велика залежність від РФ щодо стабільних радіоізотопів, які надалі використовують у медицині для лікування раку.
З огляду на те, що перегляд політики Євросоюзу несе ризики безпеки в коротко- і середньостроковій перспективі, пропонується поступова відмова від російського урану, збагаченого урану та інших ядерних матеріалів у три кроки.
Заходи проти збагаченого урану. У червні Брюссель представить торговельні заходи, які зроблять імпорт російського урану менш економічно вигідним. І якщо поставки за діючими контрактами триватимуть, то їхнє продовження і нові контракти більше не затверджуватимуть.
Національні плани. Від Фінляндії, Чехії, Болгарії, Словаччини та Угорщини вимагатимуть до кінця 2025 року подати плани припинення поставок російського ядерного палива, послуг і запасних частин, а також щодо заміни їх європейськими альтернативами.
Нарощування виробництва в ЄС. Для цього буде створено нову структуру – Європейську долину радіоізотопів. Вона дасть змогу задовольнити внутрішній попит на медичні радіоізотопи за рахунок власного виробництва.
План не подобається Угорщині, але чи зможе вона його заблокувати
Очікувано новий європейський план розкритикували в проросійській Угорщині. Міністр закордонних справ Петер Сійярто назвав повну заборону енергоносіїв з Росії до кінця 2027 року серйозною помилкою і нібито помстою за “раціональну політику” щодо України.
“Ми відкидаємо це, ми не готові платити ціну бездумної і безмірної допомоги Україні. Ми не готові платити ціну за надшвидкий вступ України до Європейського союзу”, – заявив він і додав, що вважає рішення Комісії порушенням угорського суверенітету.
Однак єврокомісар з питань енергетики Дан Йоргенсен дав зрозуміти, що Будапешт не зможе заблокувати план, який, в тому числі, передбачає заборону на закупівлі ядерного палива для її атомної станції “Пакш”. За його словами, безумовно, дорожню карту ще мають схвалити Європарламент і країни ЄС.
“Але вона має бути схвалена кваліфікованою більшістю голосів, а не одноголосно, як санкції. І план не буде продовжуватися, після того як його ухвалять, – це законодавство, і це назавжди. Тому якщо одна або кілька країн не виконуватимуть закон, то в нас є процедури на цей випадок”, – додав Йоргенсен, не уточнюючи, які заходи можуть бути вжиті щодо незгодних країн.
Він також сказав, що навіть у разі завершення російсько-української війни Брюссель продовжить наполягати на повній забороні. “Ми готуємо цей план незалежно від того, що відбувається на переговорах”, – підкреслив єврокомісар.
Зазначимо, під поняттям кваліфікована більшість розуміють голоси двох третин від загальної кількості 28 країн-учасниць, які представляють щонайменше 50% населення Євросоюзу.
При підготовці використовувалися текст дорожньої карти Європейського Союзу про повну заборону постачань російських енергоресурсів, заяви президента Єврокомісії Урсули фон дер Ляєн, єврокомісара Дана Йоргенсена і міністра закордонних справ Угорщини Петера Сійярто.
