Саміт НАТО в Анкарі мав переконати світ, що Альянс залишається міцним і згуртованим попри війну Росії проти України, кризу на Близькому Сході та суперечності між союзниками. Однак за дипломатичними посмішками приховувалися серйозні політичні розбіжності, між США та європейськими партнерами. Водночас саме Україна стала одним із головних дипломатичних переможців зустрічі, хоча глибинні причини такого «фарту» Києва залишаються загадкою.

Саміт НАТО в Анкарі: єдність напоказ чи прихована криза Альянсу?

Саміт НАТО в Анкарі мав на меті продемонструвати, що Північноатлантичний альянс залишається згуртованим перед обличчям російської агресії, нових безпекових викликів та політичних суперечностей усередині самого блоку. Втім, офіційна картинка значно відрізнялася від реальної атмосфери зустрічі. Попри декларації про єдність, саміт радше став спробою приховати глибокі розбіжності між союзниками, які ще більше загострилися після повернення Дональда Трампа до Білого дому.

Генеральний секретар НАТО Марк Рютте після завершення саміту порівняв Альянс із родиною, де люди можуть відкрито сперечатися, але залишаються разом. Це порівняння досить точно описало атмосферу зустрічі.

Організатори доклали максимум зусиль, щоб уникнути відкритих конфліктів. Програму скоротили, основний акцент зробили на позитивних новинах – збільшенні оборонних бюджетів, розвитку військової промисловості та виконанні рішень попереднього саміту.

Проте Трамп вкотре продемонстрував власний стиль дипломатії. Господар Білого дому різко розкритикував Іспанію, назвавши її “жахливим партнером”, пригрозив торговельними санкціями, знову висловив претензії щодо Гренландії та знову загострив ситуацію з Іраном.

Попри це, підсумкова декларація підтвердила незмінну відданість статті 5 Вашингтонського договору, відповідно до якої напад на одного союзника означає напад на всіх. Саме ця юридична єдність у підтвердженні існування Альянсу стала головним результатом саміту, хоча політичні суперечності нікуди не зникли.

Україна стала одним із головних переможців саміту

Водночас для України саміт виявився значно успішнішим, ніж очікували багато експертів. Найважливішою подією стала майже годинна зустріч із Дональдом Трампом, яка суттєво контрастувала з конфліктом в Овальному кабінеті. Американський президент цього разу відкрито похвалив українського лідера, назвавши його відданим своїй державі та визнавши здатність України успішно протистояти Росії вже п’ятий рік.

За словами дипломатів НАТО, Зеленський фактично перейшов в очах Трампа із категорії тих, хто програє, до категорії переможців. Значною мірою цьому сприяли успішні українські удари по військовій інфраструктурі Росії та ефективне застосування далекобійних безпілотників.

Однією з головних тем переговорів стала система протиповітряної оборони. Трамп підтвердив готовність обговорювати передачу Україні ліцензій на виробництво систем Patriot, зазначивши, що Україна має достатній виробничий потенціал для такого складного озброєння. Остаточних домовленостей сторони поки що не оголосили, однак сам факт такої дискусії свідчить про зміну американського підходу.

Не менш важливим стало політичне рішення, закріплене у підсумковій декларації: вперше Україну офіційно визнано “контрибутором безпеки”. Це означає, що Альянс визнає здатність України не лише отримувати допомогу, а й посилювати безпеку всього євроатлантичного простору. Такий крок наближає Україну до стандартів, необхідних для майбутнього членства в НАТО.

Європейські союзники та Канада планують забезпечити Україні щонайменше 70 млрд євро військової підтримки у 2026 році та ще не менше 70 млрд євро у 2027 році.

На полях саміту також вдалося частково знизити напруження у відносинах між Києвом і Варшавою. Попри попередні дипломатичні суперечки, Володимир Зеленський і президент Польщі Кароль Навроцький провели переговори та підтвердили готовність продовжувати діалог, незважаючи на складні історичні питання.

Єдність НАТО ще чекатиме на справжню перевірку

З одного боку, Альянс підтвердив чинність статті 5, узгодив масштабне фінансування оборони та продовжив підтримку України. З іншого боку, політичні протиріччя між США та європейськими союзниками нікуди не зникли. Саміт НАТО в Анкарі став спробою заховати під килим ці глибокі розбіжності. Він став прикладом офіційної зустрічі, де за усмішками перед телекамерами приховувалися напруження, тертя та різні бачення майбутнього Альянсу.

Цього разу в Анкарі Альянс продемонстрував юридичну єдність, але чи виявиться ця єдність такою ж міцною в момент реального випробування, якщо одна з держав-членів зазнає нападу, покаже лише час.