Паспортний наступ: чому РФ легалізує окупацію Донбасу?
Рішення президента РФ від 24 квітня щодо спрощеного порядку отримання російського громадянства для мешканців так званих «ДНР» і «ЛНР», стало черговим актом втручання Москви у внутрішні справи України і знову поглибило ескалацію у Східній Європі.
Паспортна експансія
Політика поширення російського громадянства на мешканців територій окупованого Донбасу продовжується вже тривалий час. Ще 27 грудня 2018-го року в РФ було здійснено внесення змін у Федеральний закон “Про громадянство Російської Федерації”, в якому фактично передбачалося спрощений режим отримання російського громадянства для мешканців України. Документ передбачає, що заява про прийом в громадянство від жителів ОРДЛО має розглядатися не довше трьох місяців.
Офіційно РФ пояснює своє рішення традиційно – турботою та прагненням захисту жителів Донецької і Луганської областей, які проживають в прифронтовій зоні. В Кремлі навіть назвали цей крок “гуманітарним заходом”, який допоможе мешканцям Донбасу які залишилися без громадянства, не мають свободи пересувань по світу, не мають можливості отримувати освіту, позбавлені політичних прав, пасивного та активного виборчого права”. Москва навіть наголосила, що схожим чином діють, Румунія і Угорщина, також надаючи громадянство жителям України, які етнічно пов’язані з цими країнами”, а саму кампанію паспортизації мешканців сусідньої країни названо “правозахисною політикою”.
Водночас заступник міністра закордонних справ України з питань європейської інтеграції Олена Зеркаль наголосила, що “Практика надання громадянства на окупованих територіях активно використовувалася в Європі нацистами. Нацисти нав’язували німецьке громадянство населенню окупованих територій, через яке на населення поширювався примусовий призов до армії та примусова праця”. Дії РФ вже засудили представники ЄС та США, а Україна звернулася до Ради Безпеки ООН з приводу втручання Москви у внутрішні справи суверенної держави та зазіхання на українських громадян.
За даними мешканців окупованих територій, ще в кінці лютого 2019 року в ОРДЛО завезли велику партію російських паспортів, які вже знаходяться в райвідділах «МВС ЛНР». Місцем видачі паспорта вказується Ростовська область. Всього до кінця року в ОРДЛО планується видати близько 500 000 паспортів РФ.
Що виграє від цього Москва?
Водночас, незважаючи на тривалу послідовність подібних експансіоністських паспортизаційних заходів з боку РФ, нещодавнє рішення Путіна несе також низку загроз і може служити формальним приводом для подальшої російської агресії.
Зокрема, якщо на Донбасі, так як прогнозується в планах російських держустанов, з’явиться 500 тисяч власників російських паспортів, тоді будь-які військові дії України проти донбаських бойовиків Кремль може розцінювати як необхідність “захисту росіян” закордоном, про що офіційна Москва вже не раз заявляла. Так само захист «російських громадян» від «грузинської агресії» був одним з гасел вторгнення РФ на територію Грузії в 2008 році. А видача паспортів РФ була масово впроваджена в Абхазії та Південної Осетії ще на початку 2000-х років.
Якщо раніше Москва погрожувала Україні воєнним вторгненням під приводами захисту російськомовних чи Московського патріархату, то після досить успішної кампанії популяризації української мови, а також отриманням автокефалії ПЦУ, такими гаслами воєнну агресію важко буде виправдати. А от захистом офіційних російських громадян з паспортами агресію виправдати значно переконливіше.
Якщо Україна ніяк не хочете забирати “республіки” на російських умовах (позаблоковий статус України, федералізація, гарантії для російської мови), тоді отримає мільйони російських громадян у себе в країні. Деякі депутати Держдуми навіть проговорилися, що наявність мільйонів росіян в сусідній державі відкриває можливість для «південноосетинського» сценарію. Тобто якщо виникне загроза для безпеки співгромадян, то “батьківщина їх в біді не залишить”.
Окрім того, у випадку масової паспортизації населення окупованого Донбасу, всі керівні посади в ОРДЛО займуть власники російських паспортів. Якщо сьогодні Москва змушена поки що маскувати свою присутність і управління “республік” формально перебуває в руках місцевих сепаратистів, то після паспортизації населення регіон перейде під прямий контроль росіян. Адже і жителі Донецька, і жителі Ростова матимуть однаковий паспорт з двоголовим орлом. До того ж, місцеві сепаратисти та бойовики вже давно створюють чимало проблем для РФ своєю неефективністю та корумпованістю. Зрештою, зрадники, які вчора проміняли батьківщину на ненабагато вищу російську пенсію чи зарплату, не вселяють великої довіри та не створюють враження надійності навіть у російських кураторів.
“Паспортний вузол”
Водночас, паспортизація окупованого Донбасу має на меті вирішення й проблеми робочої сили для самої РФ. Нова міграційна концепція, яку розробляє МЗС РФ, передбачає, що Росія повинна стати центром тяжіння для співчуваючих їй людей з усього світу. Враховуючи, що Сибір та Далекий Схід дедалі більше безлюдніє, а населення російських міст в цих регіонах скорочуються, здобуття нових, слов’янських та російськомовних регіонів та мільйонів нових громадян, відповідатиме цивілізаційній концепції “русского мира”.
Навіть на випадок невдачі російського проекту на сході України, паспортизація може стати таким собі “планом Б” для прихильників Москви. У цьому світлі паспортизація може бути й підготовкою до евакуації ідейно співчуваючих Росії жителів сепаратистських територій, на випадок, якщо їм доведеться входити до складу України.
Наразі, після нещодавнього “паспортного” указу російського президента, ситуація з паспортизацію населення в окупованому Донбасі лише ускладниться. Чимало людей в регіоні досі зберігають український паспорт, з яким їздять за покупками та пенсіями в Україну, і водночас мають паспорти “ДНР”. Після запуску російської програми спрощення отримання громадянства, багато мешканців матимуть навіть три паспорти, якщо РФ не обмінюватиме “сепаратистські документи” на російські.
Водночас, навряд чи співпадінням стала дата введення в дію Путіним “спрощеного паспортного режиму”, який виглядає у формі повзучої окупації українського Донбасу. Такий недружній акт щодо України якраз напередодні інавгурації нового українського президента, який раніше закликав до припинення конфлікту на Донбасі, засвідчує, що Москва не прагне діалогу, а планує говорити з Зеленським з позиції сили.
Автор: Валерій Майданюк