Про польсько-українську історичну війну

 
Як наслідок рішення вповноважених представників президентів двох країн – здається справа на 99% вирішена. Спосіб вирішення справи показує, що це можуть зробити адміністрації президентів двох країн, а не такі, як міністр закордонних справ Польщі В.Ващиковський, який просто намагався заробити бали на антиукраїнській реториці.
Що відкриває таке рішення? По суті, воно вибиває грунт з-під ніг в піс-івської пропаганди, яка говорила тільки про проблему ексгумації решток поляків в Україні, і практично ані слово про причину такої ситуації – а саме небажання відновлювати 15 українских могил і пам’ятників на території Польщі і називання їх незаконними, не реагування на їх знищення маргінальними елементами тощо. Як виявилось згодом – до знищення цих могил були причетними деякі євродепутати з ПіС і не тільки.
По суті тепер в української сторони відкрились можливості провести подібну інформаційну атаку по Польщі – вимагати відновлення українських могил і пам’ятників, що може супроводжуватис істеричним биттям в конвульсіях кількох для цього призначених чиновників протягом 2 тижнів наприклад, як ми це з подивом спостерігали на польському боці. Заяви всіх високопоставлених чиновників, з Порошенком на чолі, про неприпустимість наруги над останками українців. В такий спосіб Порошенко зможе відновити баланс втрачених голосів з патріотичного поля і завоювати ще трошки звідти. Вибори ж президента у нас за півтора року…
Такий жест не буде виявом доброї волі і дружби між нашими країнами, але здається на таку вже розраховувати марно. Проте він покаже польській стороні, що будь-яка дія буде мати протидію. Рано чи пізно. І можливо наступного разу вони дуже добре будуть думати перед тим, як робити щось подібне.
Юрій Міндюк, експерт ІЦ “Міжмор’я”