Чи подолає Зеленський польський “спадок Порошенка”?
Візит українського президента Володимира Зеленського до Польщі ознаменувався заявами про “прорив” в україно-польських відносинах та поклав надії на початок завершення епохи історичного протистояння.
“Зелений коридор” для Польщі?
Під час візиту до Польщі президент Зеленський озвучив готовність піти на поступки й задля досягнення компромісу, пропонує завершити мораторій на пошуково-ексгумаційні роботи польських поховань на території України часів Другої світової війни. Це питання було ключовим і найбільш гострим для поляків, які на початку ХХІ століття почали інтенсивно досліджувати місця таких поховань. Слів українського президента про готовність розблокування пошукових робіт в Україні, довго чекали у Польщі, і чимало експертів по обидва боки україно-польського кордону почали говорити про завершення кризи у відносинах обох держав. Польська преса надзвичайно позитивно сприйняла Зеленського, наголошуючи, що йому вдалося зробити те, чого для них не зробив Петро Порошенко.
Пізніше Зеленський наголосив, що домовився з польським колегою про “відновлення робочої групи з “обнулення” взаємних претензій, а саме передбачено організацію спільних експедицій, які займатимуться пошуком і перепохованням на батьківщині загиблих поляків та українців. З свого боку “Польська сторона упорядкує українські місця пам’яті в Польщі”, – заявив Зеленський у Варшаві на прес-конференції з Анджеєм Дудою. Український президент запропонував ще одну ініціативу зведення спільного “Меморіалу примирення” на кордоні обох країн, що мало б стати символом завершення історичної конфронтації.
Теплий прийом українського президента у Польщі засвідчив, що Польща також зацікавлена у завершенні кризи відносин із Україною та очікує від нового президента зрушень у питаннях, які були нездійсненними за правління Порошенка. При цьому питання “подолання спадку Порошенка” в україно-польських відносинах стало актуальним і для польської, і для нової української та влади, яка хотіла б, щоб непринципові для команди Зеленського поступки в гуманітарно-історичних питаннях призвели до активізації економічної співпраці. Це дозволить Зеленському записати варшавський візит до списку своїх досягнень та покращити рейтинги своєї партії перед місцевими виборами.
Водночас, такий підхід Зеленського досить подібний до польської політики Леоніда Кучми та Віктора Ющенка, які вважали найкращим шляхом вирішення історичних конфліктів з поляками будівництво меморіалів та проведення молитов під формулою “прощаємо та просимо вибачення”. Хоча така ідеальна задавалося б формула, не принесла бажаного консенсусу між обома народами. Більше того, через кілька років після зустрічей лідерів Польщі та України, у Польщі прийшли до влади консервативні сили, з характерною антиукраїнською риторикою з боку деяких польських посадовців.
Компроміс замість “спадку Порошенка”?
Між іншим, дипломатичні зустрічі попереднього президента Петра Порошенка та польського лідера також відзначалися теплими прийомами та заявами про співпрацю. Так само створювалися спільні україно-польські комісії з істориків, вчених та парламентські групи “інтернаціональної дружби”, які однак не змогли знайти належного компромісу.
Проблема україно-польської дискусії навколо поховань жертв Другої світової війни полягає у термінах та їх різному трактуванні. На думку офіційної Польщі, в них не існує ніяких проблем із захистом поховань, які мають офіційний статус. Але в Польщі є чимало поховань загиблих воїнів УПА чи жертв Армії Крайової, які є меморіальними пам’ятками і часто зведені місцевими українцями в знак пам’яті до загиблих, без офіційного визнання польської влади. З іншого боку, польська сторона вимагає доказів, що під такими пам’ятками дійсно поховані військові та цивільні українські жертви, і лише тоді, на них поширюватиметься державне визнання. Чимало зруйнованих українцями пам’ятників, польська не визнала похованнями і не відновила жодного зруйнованого поховання, навіть тих, які були абсолютно легальні. Тобто навіть обіцянка польського президента не дає гарантій відновлення чи захисту українських пам’яток, передусім – місць поховання вояків УПА.
Українська дипломатія часів Петра Порошенка залишалася принциповою у ньому питанні, а зовнішньополітична команда Зеленського, схоже, готова пожертвувати деякими гуманітарними моментами і піти на поступки поляками прийнявши польське бачення цієї проблеми, навіть якщо польська сторона не піде на рівноцінні поступки українцям. То ж чимало експертів в Україні, закликали дуже обережно розглядати питання поступок перед польською владою.
Зокрема, Володимир В’ятрович, який був одним з ініціаторів впровадження мораторію на дослідження польських поховань в Україні, зауважує, що “односторонні поступки України (скасування видачі дозволів на пошукові роботи на терені України) без очікуваних з боку Польщі (відновлення бодай одного зі зруйнованих пам‘ятників) лише погіршать ситуацію. Тому що утвердять не партнерські стосунки між нашими країнами, а стосунки домінування однієї над іншою. Односторонні поступки суттєво зашкодять українсько-польським стосункам, бо вони сформують уявлення про те, що такого роду питання можна вирішувати тиском, що ця тактика, яку застосовували польські політики, є ефективною. Односторонні поступки стануть заохоченням для продовження тиску на Україну з боку інших держав. А це може стати прецедентом та заохоченням для інших наших сусідів, і ті почнуть тиснути. І Угорщина, Румунія та Росія теж можуть почати вимагати поступок”. Тому новій українській владі дуже важливо не перегнути палицю у історичних компромісах з сусідами і не отримати ярлик “національних зрадників”, що небезпечно в країні, схильній до революційних виступів.
Водночас, навіть попри теплу дипломатичну зустріч президентів обох країн, більш важливим залишається практичне втілення політичних декларацій, коли мова зайде про те, який конкретно пам’ятник загиблим воїнам УПА має відновлювати польська влада і чи візьме на себе такі зобов’язання в обмін на поступки української сторони. До того ж, не варто забувати і про російське коріння україно-польської конфронтації та націонал-радикальної риторики у Польщі, яку почали підживлювати саме після російської агресії проти України фінансовані з РФ активісти та організації. Нова хвиля руйнувань українських пам’ятників та антиукраїнських настроїв в Польщі може перекреслити всі досягнуті компроміси. Якщо обидві сторони не почнуть інтенсивно працювати не лише з пам’яттю про загиблих, але й з живими громадянами, яких націонал-радикальна пропаганда може перетворити на учасників нових польсько-українських конфліктів.
Автор: Валерій Майданюк
