Як олігарх із російським минулим знищує європейське майбутнє Грузії
Антизахідні настрої грузинської влади довгий час успішно стримувалися. Та рішення ЄС надати Грузії лише європейську перспективу зняло бар’єр для критики на адресу Заходу.
І хоча там обіцяють до кінця року провести всі необхідні реформи задля отримання кандидатського статусу, на практиці більш імовірним є відкат раніше прийнятих реформ.
Про те, як Грузія крок за кроком йде до погіршення своїх відносин із ЄС та США, читайте в статті редактора “Європейської правди” Юрія Панченка Антизахідна Грузія: як офіційний Тбілісі йде на конфлікт із США та ЄС.
2021 року рівень виконання Грузією декларацій та рішень Ради ЄС склав 53%, що виглядає регресом у порівнянні з 2020-м. А у першому півріччі 2022 року цей показник знизився до мінімальних 42%.
Звіт Євросоюзу щодо виконання Грузією Угоди про асоціацію виявився як ніколи критичним. Зокрема, там зазначається, що ключові реформи, до яких вже давно закликає ЄС, зокрема судова реформа, а також політична (збільшення повноважень парламентської опозиції), “залишаються невиконаними”.
В опозиції бачать у цій критиці натяки на те, що влада не зацікавлена у впровадженні реформ, необхідних для отримання кандидатського статусу.
Варто визнати, підстав говорити про таке небажання стає все більше.
Остання скандальна ініціатива “Грузинської мрії” стосується повернення до старого механізму виборів голови Центрвиборчкому.
Цей крок, у разі його реалізації, здатен суттєво загострити і так непрості відносини офіційного Тбілісі з ЄС.
Та остаточним розривом із Заходом може стати введення санкцій проти засновника “Грузинської мрії” та де-факто найвпливовішої особи країни Бідзіни Іванішвілі. Або ультимативна вимога перевезти у ЄС на лікування експрезидента Міхеіла Саакашвілі.
Ймовірність публічного розриву із Заходом стає дедалі більшою. І правляча партія поступово готується до того, як пояснити цей крок суспільству.
Пару місяців тому три депутати парламенту, які покинули правлячу партію “Грузинська мрія”, оголосили про створення громадського руху “Сила народу”. Незабаром він має стати окремою партією.
Зазвичай із партії політики виходять на знак незгоди з її курсом. Але це точно не той випадок. Новий статус дає членам “Сили народу” можливість більш гостро критикувати тих, хто, на їхню думку, загрожує правлячій партії та її засновнику.
Першою під цю критику потрапила посол США у Грузії Келлі Дегнан.
Її напряму звинувачують у намаганні змінити владу у країні, повернувши “Національний рух” Міхеіла Саакашвілі.
Звинувачення на адресу США та ЄС у прагненні змусити Грузію відкрити другий фронт у війні з РФ – поширена риторика з боку депутатів “Грузинської мрії”.
Проте напряму звинуватити західних дипломатів, тим більше з використанням такої риторики, у правлячій партії не могли собі дозволити.
Тепер ця проблема вирішена, причому номінально “Грузинська мрія” не несе відповідальності за заяви колишніх партійців.
Донедавна антизахідна ніша у грузинській політиці була відверто маргінальною.
Однак розворот у політиці “Грузинської мрії” може суттєво розвернути цей тренд.
Наразі у грузинське суспільство просувається аргумент “нам не потрібне членство в ЄС ціною війни”.
Докладніше – у матеріалі Юрія Панченка Антизахідна Грузія: як офіційний Тбілісі йде на конфлікт із США та ЄС.
