Ультиматум Путіна: між ганьбою і війною
Ультиматум Путіна країнам НАТО забратися до кордонів 1997 року – не просто слова, а наступний план дій Росії після омріяної перемоги над Україною. Або ж – хоча б після перемир’я. Тож невигідний мир для України сьогодні – означатиме війну для Європи завтра.
Кінець 2021 року став моментом, коли Кремль уперше у відкритій формі проголосив свої геостратегічні наміри щодо Європи. Росія прямо поставила ультиматум Заходу, вимагаючи від Північноатлантичного альянсу повернутися до кордонів 1997 року. Тобто – відмовитися від членства всіх держав, що приєдналися після розпаду СРСР: Польщі, Чехії, Угорщини, країн Балтії, Словаччини, Румунії, Болгарії, Хорватії, Чорногорії, Північної Македонії. Фактично Кремль вимагав демонтажу східного флангу НАТО та ліквідації безпеки майже третини Альянсу. Це означало, що союзників у Східній Європі мали кинути напризволяще.
Ультиматум містив декілька ключових положень. Росія наполягала на юридичних гарантіях, що НАТО не розширюватиметься «ні на сантиметр» на схід, включно з Україною і Грузією. Кремль також вимагав повної заборони на розміщення будь-яких військових баз, озброєнь, контингентів або інфраструктури НАТО на територіях держав, які вступили після 1997 року. Тобто Альянс мав фактично залишити Польщу, Литву, Латвію та Естонію без будь-яких засобів колективної оборони.
Окремим пунктом Росія забороняла розміщення ракет середньої та малої дальності в Європі. І головне – Москва вимагала права контролювати безпекову політику сусідніх країн, зокрема України, диктуючи їм, які геополітичні союзи вони можуть укладати, а які ні.
Контекст цього ультиматуму був очевидний заднім числом, але не всі тоді зрозуміли його значення. Він був озвучений у грудні 2021 року – за кілька місяців до повномасштабного вторгнення в Україну. Кремль тоді концентрував війська на українському кордоні, заявляв про «червоні лінії», вів інформаційну кампанію про нібито загрозу зі сторони НАТО. Ультиматум мав стати політичним прикриттям майбутньої агресії: Росія створювала ілюзію, що вона «захищається», хоча насправді вимагала перегляду всієї післявоєнної системи безпеки в Європі. Кремль намагався нав’язати Заходу вибір: або виконати вимоги, або отримати війну. Захід не наважився на капітуляцію і Росія почала вторгнення в Україну.
Якби ультиматум був прийнятий або, можливо, ще буде реалізований у будь-якій формі в майбутньому, наслідки для Європи були б катастрофічними.
По-перше, це означало б фактичний розпад НАТО як системи колективної оборони – країни, що залишилися без гарантій, стали б «сірою зоною» між Заходом і Росією. Саме цей статус Кремль прагнув нав’язати Польщі, Балтії та іншим державам, які колись входили в радянську сферу впливу.
По-друге, Росія отримала б можливість безперешкодно розгортати свої війська на кордонах цих країн та диктувати їхню зовнішню політику. Аналітики однозначно стверджують: якби НАТО справді відійшло з Польщі та Литви, наступною ціллю Росії стали б саме ці держави. Кремлівська логіка проста – там, де немає західних військ, там немає стримування. Тому загроза силового вторгнення була б лише питанням часу.
По-третє, виконання ультиматуму означало б юридичне закріплення сфери впливу Росії у Центральній Європі, повертаючи континент до моделі Холодної війни та до рішень Ялтинської конференції. Європейські країни знову були б поділені на «зони», а баланс сили став би єдиним механізмом міжнародних відносин. І нарешті, будь-яка здача позицій Заходу призвела б до глобального посилення авторитарних держав, що працюють за логікою «право має той, у кого більше зброї». Це був би сигнал не лише Путіну, а й Китаю, Ірану, Північній Кореї: можна нав’язувати свою волю силою, і світ відступить.
Сьогодні, коли Кремль спостерігає за зміною зовнішньої політики США та слабкою допомогою Європи Україні, путінський режим нахабніє і готується переходити до реалізації наміченого плану навіть попри “українське питання”.
Генсек НАТО Марк Рютте під час виступу у Берліні застеріг держави Альянсу, що вони є наступною ціллю Росії, та закликав до негайних дій. “Я сьогодні тут, щоб розповісти вам, яка позиція НАТО і що ми маємо зробити, щоб зупинити війну, перш ніж вона розпочнеться. А для цього ми маємо чітко усвідомити загрозу: ми є наступною ціллю Росії, і ми вже перебуваємо в небезпеці”, — заявив Рютте. Генсек наголосив, що Росія “стала ще більш зухвалою, безрозсудною та безжальною щодо НАТО та України”.
Російський ультиматум 2021 року був відкритою заявкою на перегляд світового порядку. Він не був дипломатичною пропозицією – це був план повернення Європи до часів імперських сфер впливу. Вимога повернути НАТО до кордонів 1997 року означає знищення безпеки для мільйонів європейців і створення передумов для нової хвилі агресії з боку Росії. Сьогодні, коли Росія знову погрожує Європі й розширює військові дії, важливо пам’ятати: ультиматум 2021 року – не минуле, а ключ до розуміння російських дій сьогодні. І визнання цього факту є першим кроком до зміцнення європейської безпеки, яка ніколи не повинна бути об’єктом торгу з державою-агресором.
Але найгірше те, що на Заході є достатньо активні та впливові сили, котрі можуть путінський ультиматум виконати заради ефемерного миру. Сьогодні лідери Угорщини, Словаччини, другі, а той перші за впливовістю політичні сили в Німеччині – АдН, в Румунії – AUR, у Франції – партія Марін Ле Пен (Національне об’єднання), та недалекоглядні ізоляціоністи США готові погодитися на путінську вимогу, заради грошей, вигідних контрактів чи просто брехливих обіцянок.
У випадку початку російської агресії проти Європи Москва спочатку оголосить своїм жертвам вибір – воювати чи віддати їй Центрально-Східну Європу. І не факт, що в багатьох випадках візьмуть гору ті, хто обрав не ганьбу.
Автор: Валерій Майданюк
