Литва: у Європі роками ігнорували попередження про загрозу Росії, – режисер Блажевічюс

Країни Балтії, зокрема Литва, роками попереджали європейських партнерів про імперські амбіції Росії, однак ці застереження часто сприймали як прояв русофобії. Про це в інтерв’ю Укрінформу заявив литовський режисер Андрюс Блажевічюс.

За його словами, ще задовго до російського вторгнення в Грузію у 2008 році литовські політики відкрито говорили про загрозу з боку Москви, однак у Європі ці попередження не сприймали серйозно.

«Протягом багатьох років ми говорили про російську загрозу, але нас вважали русофобами, трохи божевільними і, можливо, занадто націоналістичними. А тепер усі бачать і розуміють, усе змінилося», – зазначив режисер.

Блажевічюс наголосив, що сприйняття війни Росії проти України у країнах Балтії суттєво відрізняється від поглядів у багатьох інших регіонах Європи. Він пояснив це історичним досвідом Литви, Латвії та Естонії, які були не лише під радянським впливом, а входили до складу СРСР.

Водночас режисер зауважив, що навіть сьогодні можна зустріти людей, які помилково вважають Литву частиною російського простору. Натомість, за його словами, литовці ментально значно ближчі до країн Північної Європи, зокрема Швеції, Фінляндії та Німеччини.

За словами Блажевічюса, попри втому від війни, більшість жителів Литви продовжують підтримувати Україну та бажають її перемоги.

«Значна більшість – проти путінського режиму і підтримує Україну. Ця підтримка є щирою. Ми всі втомилися, але не можемо скаржитися, адже самі не перебуваємо у війні», – сказав він.

Разом із тим режисер визнав, що у литовському суспільстві відчувається своєрідне почуття провини через життя у безпеці поруч із країною, де триває повномасштабна війна. За його словами, частина людей готова демонструвати солідарність із Україною лише доти, доки це не впливає безпосередньо на їхній комфорт чи матеріальне становище.

Саме ці моральні дилеми стали основою його нового художнього фільму «Як розлучитися під час війни», який досліджує страх війни в країнах Балтії, суспільні суперечності, ставлення до українських біженців та поступову втому від ситуативної емпатії. Стрічку цього року представили на Карловарському міжнародному кінофестивалі.