Між “Мрією” та демократією: Грузія на роздоріжжі

Антидемократичні дії грузинської влади зустрічають дедалі жорсткішу критику з боку Заходу, що може зумовити зміну геополітичного курсу країни із Брюсселя на Москву, а це означає новий виток боротьби за майбутнє Грузії.

Недемократична “Мрія”

Чимало експертів все частіше відзначають, що теперішні відносини між Грузією та ЄС перебувають у стані кризи, а додатковим підтвердженням цього стала ситуація, коли вперше в історії, Парламентський комітет асоціації Грузія-ЄС не зміг ухвалити спільну заяву. До того ж нинішня грузинська влада стала об’єктом як ніколи раніше гострої критики з боку міжнародної демократичної спільноти і зовсім небезпідставно.

США та ЄС найбільше критикують Грузію за недоліки виборчої системи і нещодавній арешт лідера провідної опозиційної партії “Європейська Грузія” Гігі Угулави. Опозиція та суспільство звинувачують правлячу партію “Мрія” у недемократичності та маніпулюванні мажоритарною виборчою системою, яка попри обіцянки її заміни, надзвичайно вигідна чинному уряду. На минулих парламентських виборах партія влади “Грузинська мрія” перемогла, отримавши близько 48% голосів вигравши фактично всі одномандатні округи, але за результатами розподілу мандатів отримала понад 75% депутатських місць.

Такі вигідні владі наслідки мажоритарки зумовлені і адмінресурсом, і слабкістю партійної системи країни, але у грузинському суспільстві та в середовищі демократичних сил твердо переконані – для уникнення такої політичної несправедливості необхідно переходити до повністю пропорційної системи. І правляча партія навіть обіцяла країні такий перехід, однак невдовзі порушила дану обіцянку, що зумовило кризу довіри не  лише в самій Грузії, але й у відносинах між грузинською владою та світовою демократичною спільнотою. Через цей скандал навіть 13 депутатів правлячої партії заявили про брехню збоку влади та в знак протесту вийшли з партії.

Однак ще серйознішим гріхом проти демократії стало використання грузинською владою правоохоронних органів проти опозиції, громадянського суспільства та вільної преси. Зокрема, 10 лютого за надзвичайно сумнівними та недоведеними звинуваченнями було засуджено до трьох років в’язниці Гігі Угулаву – одного з лідерів опозиційної партії “Європейська Грузія”. Ця політична сила вважається другою за впливовістю опозиційною партією. Але найбільш обурливим для демократичної спільноти стало те, що суддя, який виніс вирок, раніше був особистим адвокатом лідера правлячої партії російсько-грузинського олігарха Бідзіни Іванішвілі.

До того ж, порушенні кримінальні справи щодо інших опозиційних лідерів, а чимало активістів, які вийшли на акції протесту проти зловживання владою, потрапили до в’язниці на тривалі терміни. А власників опозиційних медіа та телеканалів, зокрема Mtavari Arkhi, TV Pirveli та Formula, почали викликати до прокуратури й загрожують кримінальними справами.

Європейське попередження

Такі недемократичні процеси в раніше демократичній кавказькій країні почали негативно впливати на відносини Тбілісі із країнами Заходу, який висловив занепокоєння діями грузинської влади.

Як зазначає професорка Тбіліського університету Гія Нодія, “Наразі “Грузинська мрія” демонстративно виявляє повагу до міжнародної демократичної спільности, раз за разом надсилаючи своїх високопоставлених представників у Вашингтон, Брюссель та Страсбург, щоб ті обґрунтували дії влади. Проте подальші дії влади не дають жодних сподівань на те, що до західних порад насправді дослухаються”.

Тож залишається актуальним питання: як грузинський уряд вийде з під критики ЄС і чи залишатися він після такої нищівної хвилі звинувачень у антидемократичній політиці і надалі прихильним до євроінтеграційного курсу країни? І чи має шанси Грузія, з явними проблемами щодо демократії, свободи слова та прав опозиції багато шансів на успішну євроінтеграцію?

До того ж, слід врахувати, що ЄС змушений дуже обережно впливати на грузинську владу, щоб своїм тиском не спричинити відмову Тбілісі від євроінтеграційної співпраці та не підштовхнути олігарха Іванішвілі на зближення з Москвою. Для РФ теперішні правляча партія “Мрія” також значно вигідніша за попередню і більш схильна до компромісів, тож росіяни були б не проти поглибити експансію на Кавказі.

Інша справа, що чого б не хотіли Кремль та  російсько-грузинський олігарх Іванішвілі, народ Грузії та демократична опозиція за підтримки Заходу не дозволять вчинити зміну геополітичного напрямку розвитку країни. Це означає, що боротьба за Грузію між Сходом та Заходом продовжується і очевидно, що в країні будуть нові протести демократичних сил. Водночас, на фоні геополітичної невизначеності Грузії, зростає актуальність інтеграційної співпраці на теренах Міжмор’я – країн Центрально-Східної Європи, які однаково постраждали від російської агресії в минулому і відчувають загрозу з боку РФ в сьогоденні, а також перебувають в подібному геополітичному становищі та різних дистанціях на шляху до євроінтеграції.

Автор: Валерій Майданюк