Чи “пробачить” Європа Росію?
Процес зміни влади в Україні збігся в часі з ослабленням санкційного тиску на РФ на міжнародній арені, що може призвести до часткового зняття санкцій без жодних поступок з боку Москви та послаблення позицій України.
Прощення Росії?
Боротьба РФ за повернення свого членства у Парламентській асамблеї Ради Європи тривала декілька років, але саме цієї весни став помітний деякий злам на користь Кремля. Росіяни довгий час займали вперту позицію, за якою, без зміни санкцій ніякого діалогу не буде, до того ж, перестали платити членські внески в бюджет ПАРЄ. Москва буквально фінансово шантажувала Раду Європи погрожуючи взагалі вийти зі складу організації. Вимога росіян була категоричною: Рада Європи має скасувати санкційний тиск без жодних передумов на адресу Москви.
Несплата внесків теоретично, мала б призвести до виключення РФ з асамблеї, однак, як виявилося, російська частка грошових внесків була значною сумою для функціонування ПАРЄ. Тож чимало європейських чиновників, яким потрібні російські внески, почали висловлювати сумніви у доцільності подальшого тиску на Росію та закликали до повернення політики “умиротворення агресора”.
Цього тижня у Страсбурзі відбулося засідання Комітету міністрів – визначального керівного органу ПАРЄ, на якому 39 із 47 держав-членів підтримали проект міністерського рішення, в якому Комітет міністрів фактично відкрив двері для повернення РФ до складу асамблеї за надзвичайною процедурою. Головними прихильниками цього стали Франція та Німеччина, які фактично розпочали процес поступової відмови Заходу від санкцій проти Росії без відмови Кремля від порушень міжнародного права, які призвели до введення цих санкцій.
Сутність цього рішення полягає у тому, щоби ввести новий тип санкційної процедури проти держав-порушниць. Наразі йдеться лише про бюрократичні нюанси – додаткову санкційну процедуру, схвалену Комітетом міністрів Ради Європи. Але якщо через кілька місяців такий підхід буде підтриманий в Парламентській асамблеї Ради Європи, тоді будуть створені всі умови для повноцінного повернення Росії до роботи в ПАРЄ. Без будь-яких поступок Москви щодо Криму і Донбасу. Тоді Європа визнає, що російський шантаж спрацював і Кремль переграв ЄС у дипломатичній шахівниці.
Глава МЗС України Павло Клімкін вже зробив заяву, що країни, які готові повернути росіян у Парламентську асамблею Ради Європи без виконання ними жодних умов, стають співучасниками підриву Мінських угод. Хоча Україні й вдалося відстояти норму, за якою новий санкційний механізм, доповнюватиме механізм європейських санкцій, але не замінить його.
Хто допомагає Росії?
Незважаючи на кричущі порушення Росією міжнародного права, в Європі є достатньо впливових сил, які не проти закрити очі на дії Кремля й продовжувати вигідну бізнесову співпрацю з росіянами. Це насамперед Німеччина, Франція, Італія, Угорщина та деякі інші країни, для яких нафто-газова, енергетична співпраця з РФ значно цікавіша, аніж санкції заради України, яка не може запропонувати Європі стільки, ж скільки пропонує РФ.
Український депутат Володимир Ар’єв назвав “основним локомотивом” повернення Російської Федерації в ПАРЄ Німеччину, хоча, й в цій країні немає повної єдності щодо повернення Росії без виконання нею умов. ФРН і раніше віддавала перевагу «діалогу» з РФ, але зараз проводить масштабну скоординовану кампанію щодо ідеї прощення Росії. Причому така активність є надпартійною: вона охоплює представників обох ключових сил урядової коаліції – ХДС/ХСС та соціал-демократів. Нещодавно представники обох партій направили президенту ПАРЄ лист із проханням переглянути санкційні правила, прибравши право асамблеї накладати санкції на делегації держав-порушниць при затвердженні їхніх повноважень.
Крім того, депутати – представники ФРН ведуть роз’яснювальну роботу в ПАРЄ, переконуючи інших депутатів у тому, що боротьба України з РФ є «передвиборчою технологією» і Європа не має її підтримувати. Журналісти “Європейської Правди” стверджують, що німецькі дипломати безпрецедентно активно домовляються з представниками інших держав про повернення росіян до ПАРЄ без санкцій. А офіційний Берлін запевняє, що це дозволить «врятувати членство Росії в Раді Європи».
У відповідь на спробу поступок Москві, міністр закордонних справ Павло Клімкін припустив відмову України від дотримання Мінських угод у разі, якщо Німеччина, Франція та інші держави доб’ються зняття санкційного тиску з РФ у ПАРЄ. Міністр зазначив, що Мінськ вже тривалий час перебуває у коматозному стані, а рішення РФ про роздачу паспортів українцям окупованого Донбасу перетворює ці домовленості на зомбі. Він наголосив, що прецедент повернення Росії в ПАРЄ “запускає процес “нормалізації” всього, що дозволяє собі РФ без жодних кроків з її боку до нормальності. І ті, хто уможливлює таку викривлену глобальну реальність, мають понести за це частину відповідальності”. Український міністр також зазначив, що “якщо дехто в Європі піддаватиметься на шантаж Кремля і ховатиме голову у пісок – від Ради Європи і, зрештою, від усіх європейських цінностей дуже швидко може нічого не лишитися”. Водночас, у МЗС Франції дали відповідь на слова українського міністра, закликавши не пов’язувати Мінські угоди з ситуацією в Раді Європи.
Український ультиматум?
Ситуація, яка склалася може суттєво послабити становище України, якщо російська делегація послабить санкції та повернеться до ПАРЄ. Офіційний Київ вже офіційно попередив Раду Європи про неприпустимість таких дій, а українські делегати навіть говорять про ультиматум.
“Якщо рішення Європи призведе до безумовного повернення Росії, то Україна суттєво перегляне обсяг своєї співпраці з Радою Європи як інституцією, яка втратила довіру до себе. А миттєвим наслідком вже нинішнього рішення є скасування участі Павла Клімкіна у міністерському засіданні. Міністр вже скасував візит до Гельсінкі, і вперше за багато років Україна не буде представлена на рівні міністра”, – розповів Постпред України у Раді Європи Дмитро Кулеба. Дипломат також зауважив, що настрої в ключових столицях Європи сьогодні дуже нагадують події 1938 року. Зараз також є бажання розвивати стосунки з Росією за рахунок третіх сторін. А депутат Ар’єв зазначив, що “багато хто готовий аж до припинення роботи делегації. Жорсткі заходи будуть у відповідності до тих рішень, які ухвалить асамблея. Особисто я не бачу сенсу залишатися у ПАРЄ, якщо Рада Європи зруйнує принципи, на яких вона заснована”.
Додатковим послаблюючим фактором для України є те, що поки українські дипломати ведуть боротьбу за збереження у європейській політиці європейських цінностей, в цю боротьбу поки не включається новообраний президент, у якого досі не сформована зовнішньополітична команда та чіткий курс. Якщо додати сюди фактичну відмову ЄС від нових санкцій за паспортизацію Росією мешканців українського Донбасу та регулярність зустрічей американських та європейських дипломатів з російськими делегаціями, то на фоні зміни влади в Україні, в міжнародній політиці відбувається спроба примирення Заходу з РФ.
Український журналіст Віталій Портников зауважує, що Захід просто дочекався зміни влади в Києві, щоб змінити свої підходи до політики щодо Москви. “Червоніти більше не перед ким – не буде ні Порошенка, ні Клімкіна, нікого, хто міг би нагадати своїм західним колегам про їхні зобов’язання і просто про цінності. А українці самі обрали своїм лідером людину, яка напередодні виборів пояснював своїм співвітчизникам, що найголовніше – це перестати стріляти. Ось Захід і перестав”, – стверджує Портников. Показово, що боротьбу за збереження антиросійських санкцій у ПАРЄ веде міністр, який через кілька тижнів залишить свою посаду. І достеменно невідомо, яку зовнішню політику вестиме новий, призначений Зеленським, міністр МЗС, якому потрібно буде пояснювати новообраному президентові складні перипетії міжнародної політики. А також стратегію, яку повинна обрати наша держава у грі проти значно сильніших гравців, які, очевидно вирішили грати не зважаючи на Україну.
На фоні демонстрації все більшої готовності західноєвропейських країн до діалогу з РФ, для України зростає актуальність поглиблення дипломатичної співпраці з європейськими сусідами регіону Міжмор’я – насамперед Польщею та країнами Балтії. Для цих європейських сусідів України, боротьба проти російської агресії є гарантією збереження державного суверенітету, а не “перешкодою для бізнесу”.
Автор: Валерій Майданюк
